Львівська ратуша: якою вона була раніше (цікаві факти)

Львівська ратуша: якою вона була раніше (цікаві факти)

Львівська ратуша — з 1939 року є адміністративною будівлею, у центральній частині Львова, в якій розміщується центральна міська влада Львова. Сьогодні є резиденцією Львівської міської ради. Пам'ятка архітектури національного значення, що належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Сучасна вежа львівської ратуші має висоту 65 метрів і є найвищою в Україні. А оглядовий майданчик, обладнаний у вежі ратуші, дозволяє насолоджуватися краєвидами красивого історичного Львова. 

вид з Ратуші

Серце Львова: цікаві факти про Площу Ринок (фото, відео)

Слово "ратуша" походить від німецького "Rathaus" — будинок ради. Першу міську ратушу побудували в 50-60-х роках XIV століття, коли Львів отримав Магдебурзьке право.

Невідомий Львів: історія фонтанів на площі Ринок


Історія

Львівська ратуша має широку і різнобічну історію.  Сьогоднішня львівська ратуша, яку всі знають і люблять, — фактично четверта за всю історію Львова. Зараз вона тішить око, але коли її тільки побудували в першій половині ХIХ сторіччя в стилі казенного австрійського класицизму, тодішні львів’яни, які бaчили і пам’ятали її прекрасну ренесансну попередницю, називали цю ратушу “потворним чотирикутником з трубою”.

Як каже переказ, першу будову поставив тут князь Володислав Опольский, що в 1372—1378 рр. порядкував Галичиною як васал угорського короля з титулом володаря Русі. Перша згадка в актах про ратушу є з 1381 р.

Ренесансна ратуша

Будинок був, мабуть, мурований, вежа довгі часи була дерев'яною. Ратушу перебудовано в 1491 р., потім вежа горіла двічі, 1527 і 1571 рр. Тоді ж згоріли всі документи — втрата для історії Львова, яку компенсувати неможливо.

 У 1557 році встановлено циферблат на ратушній вежі, який виконав і розписав львівський живописець Августин.

Львівська ратуша. Малюнок XVIII ст.

Третя, ренесансна, львівська ратуша була побудована за проектом вроцлавського архітектора Андрія Бемера на кошти тодішнього олігарха, львівського бургомістра Мартіна Кампіана в 1619 році. Оскільки з робочою силою було сутужно (М. Кампіан не любив багато платити), то до будівництва залучали різного роду асоціальні елементи — п'яниць, волоцюг, інший набрід. Далеко ходити не треба було — у підземеллях ратуші розташувалися в'язниці...

Стару вежу частково знесли і на цьому ж фундаменті встановили нову з чотирма циферблатами годинників. До четвертого поверху вежа ратуші була чотирикутна, а вище, до купола, восьмикутна. Вежа була обведена балконом, по якому ходив сторож. Консолі балкона виконали у вигляді левів, що тримали герб однієї з міщанських родин.  Висота вежі дорівнювала 58 метрам. На її шпилі красувався флюгер з позолоченого металу у вигляді лева — емблеми міста, нині зберігається у Львівському історичному музеї, а також орла та кулі — символів польської держави.

Під час сильної бурі 9 липня 1672 року флюгер зірвався вниз, причому лев затримався на даху ратуші і впав головою на схід, а куля впала на бруківку і розплющилась. Це було сприйнято як прогноз, що вказує на невелику небезпеку для міста і велику для Речі Посполитої. І дійсно, восени цього ж року величезна турецька армія, не без допомоги гетьмана Петра Дорошенка, оточила Львів. Місто ворогові захопити не вдалося, а найбільше в цій війні постраждала Польща. Як би в подяку за незайманість міста лева позолотили.

Другий раз флюгер зірвався в 1704 році, перед самим загарбанням Львова шведським королем Карлом XII. Місто, яке протягом майже чотирьох сторіч не дозволяло жодному   загарбникові ступити на свою бруківку, було завойоване передовою європейською армією. З цього часу почався найглибший занепад в історії Львова.

Зал Ради був обвішаний портретами королів і полководців; всюди милували око дорогі килими.

Чорна кам’яниця у Львові: таємниці архітектурної перлини площі Ринок

Поруч із залом Ради була скарбниця, де зберігалося найцінніше майно Львова — документи про його привілеї. Біля входу в ратушу на високому кам'яному стовпі стояв кам'яний лев.

Протягом XVIII ст. до цоколя ратуші прилаштовували різні споруди. Згодом їх почали розбирати, і з таким азартом, що пошкодили сам цоколь. В результаті 14 липня 1826 року ратуша дала тріщину. Цікаво, що, попри явний аварійний стан, спеціальна комісія у складі бургомістра і будівельників, оглянувши будівлю, постановила, що ніякої небезпеки немає. Як свідчать документи, панове техніки всі разом і кожен окремо на питання бургомістра відповіли, що в даний момент для безпеки будівлі не потрібно ніяких спеціальних заходів. І як тільки під протоколом поставили підпис, до зали увірвався столяр Кафка з криком: “Мої пани, ратуша валиться!” Поважна комісія ледь встигла вибігти на площу, вежа впала і поховала під собою вісім осіб: двох жандармів, п’ятьох робітників-будівельників і сурмача. Останній мав обов’язки сурмити з чотирьох кутів ратуші після кожного удару годинника, а також сурмити тривогу у разі пожежі або якогось іншого нещастя. Свою сурму при цьому він вкладав у пащу кам’яного лева.

Гравюра очевидця падіння вежі львівської ратуші 14 липня 1826 року

Під завалами споруди згодом виявили вцілілі скульптури з її фасаду. Зокрема, левів, які тримають герби найбагатших міщанських родин. Нині вони прикрашають декоративні печери  біля гори Високий Замок.

Знайшли також металеву кулю, наповнену золотими монетами. Вона була прикріплена під флюгером вежі старої ратуші.

Цікава доля восьми ренесансних левів, що тримали на висоті майже сорока метрів балкон старої ратуші. Сьогодні з них залишилося лише п’ятеро…

Закладання нової ратуші відбулося 21 жовтня 1827 року з великою урочистістю, в присутності губернатора та архієпископа. Пролунав навіть артилерійський салют.

Ратушу звели в 1830—1835 роках у стилі віденського класицизму. Автори проекту архітектори Ю. Маркль, Ф. Трешер (або Третер), А. Вондрашек. Над ратушею підноситься вежа з годинниками, виконаними на фабриці В. Штилю під Віднем. Оцей четвертий варіант й дійшов до наших днів. Тільки не цілком у первісному вигляді.

Після цього стару ратушу розібрали, а на її місці у 1827 заклали і протягом 1830-1835 збудували нову 

Колись вежа ратуші мала завершення у вигляді купола. Але 1 листопада 1848 року у Львові спалахнуло повстання. Ремісники і студенти захопили Ринок, спорудили тут барикади. За наказом генерала Гамерштейна, почалося бомбардування міста — з гармат і бойовими ракетами. Одна з ракет влучила у вежу ратуші. Вона загорілася. Спалахнув і провалився всередину купол.

Пожежа в ратуші. Малюнок орієнтовно 1848.

Будинок відновили 1851 року. Тільки завершення зробили не купольним, а зубчастим, як у середньовічних вежах, за проектом архітектора 3альцмана. У 1852 році вежу прикрасив новий годинник. А 1883 року тут було встановлено перший у Львові телефон, який з'єднав магістрат з деякими установами і пожежною командою. 

Городяни розповіли про цікаві місця у Львові, які мало хто знає

Львів'яни тривалий час не сприймали новобудову – надто громіздкою й неоковирною видавалася вона порівняно з попередницею. А її прямокутну вежу зневажливо називали "коминком" – димарем.

Старий портал ратуші. Фото с. ХХ ст.

Львівська ратуша, як історична пам’ятка, була свідком багатьох подій. Так, біля неї на площі в 1578 році публічно стратили Івана Підкову. У 1648 і 1654 роках у Ратуші приймали послів Богдана Хмельницького.

Нинішня монументальна, чотириповерхова, квадратна в плані будівля, виконано в стилі віденського класицизму з його сухим, чисто раціоналістичним підходом у трактуванні архітектурних об’ємів. Споруда з великим внутрішнім подвір'ям, цегляна, тинькована. Площини фасадів розчленовані монотонним ритмом вікон. Південний і західний фасади пожвавлюються масивними портиками з трикутними фронтонами. З подвір'я до будівлі примикає висока триярусна вежа з годинником. Стіни фасадів членовані по горизонталі тягами та профільованими карнизами, у нижньому ярусі - рустовані. Вікна арочні та прямокутні, в обрамленнях. Центральний вхід фланкований скульптурами левів.

Будинок складається з 156 кімнат і 9 великих залів. Головний зал має опорядження в стилі ар-деко (архіт. Вітольд Равський, 1928-1929).

Холодну "казенщину" Ратуші (класицизм австрійського типу) злегка відтіняють ліричні форми скульптур — богів античної міфології Нептуна, Амфітрити, Адоніса та Діани, якими прикрашені колодязі-фонтани на площі. Скульптури були встановлені в першій половині XIX ст. скульптором Г. Вітвером.

Десять дивовижних під’їздів, які "сховалися" у львівських будинках