Відпочиваємо активно: куди поїхати зі Львова на вихідні

Відпочиваємо активно: куди поїхати зі Львова на вихідні

Фото взято з сайту uzviz.info

Що ж такого особливого знають про місця відпочинку львів’яни, недоступне всезнаючому Ґуглу,  а тільки місцевому "Бі-Бі-Сі" (баба бабі сказала)? Часто на вихідні мешканці Львова вибираються в одно- дводенні поїздки за місто. Це дуже зручно, тому що цікаві природні місця (про які ми вам обов’язково розкажемо) знаходяться майже поруч, туди можна легко і швидко доїхати, взявши із собою мінімум необхідних речей. І без зайвих витрат часу набратися свіжих вражень і позитивних емоцій, не покидаючи меж області.

Читайте також: Топ-10 місць в Карпатах, куди варто завітати цього літа

Отож, Львів ви вже обходили вздовж і впоперек, посмакували каву у всіх відомих кав’ярнях, скуштували львівські мандрики і прецлі, пофотографували будинки, відвідали музеї і навіть помилувалися Львовом із Високого Замку, Ратуші, Церкви святих Ольги і Єлизавети. Все! Настав час покинути межі міста і довідатися, куди львів’яни тікають від міського гамору (в це складно повірити, але львів’яни іноді теж втомлюються від свого чудового міста і прагнуть злитися із природою). Зрештою, околиці міста теж мають свої принади. І головні із них – свіже повітря, мальовничі краєвиди та давня історія. Що важливо – більшість із тих місць відпочинку, які ми вам запропонуємо можливо відвідати протягом одного дня. Так що лишайте свої непідйомні валізи із сувенірами в готелі та вирушаймо у мандрівку!

Водоспад "Гуркало" в парку "Сколівські Бескиди"


БРЮХОВИЧІ - ”зелені легені” Львова

Селище Брюховичі — одне з найкращих місць відпочинку біля Львова, яке завжди вважалось “зеленими легенями” Львова, недаремно навіть на його гербі зображені три ялинки. Розташоване у зоні Розточчя, на Головному європейському вододілі.
У наш час Брюховичі — розвинена рекреаційна зона, тут є санаторій, готелі та ресторани, спортивні майданчики, тенісні корти, два озера з пляжною інфраструктурою і, найголовніше, — чисте повітря, насичене запахом сосен.

Читайте також: Покоряем Говерлу: самые популярные туристические маршруты

До речі, інформовані туристи прагнуть там оселитися бодай на декілька днів, оскільки у Брюховичах є декілька готелів та приватних садиб, де значно дешевше жити, ніж у Львові (двомісний номер — від 200 грн), хоча до площі Ринок можна дістатися за 30-40 хвилин громадським транспортом і 15-20 власним автомобілем.
Про престижність цього екологічно чистого і мальовничого місця свідчить південна частина селища, протягом останніх десятиріч забудована маєтками “нових українців”, що має відповідну назву — “Поле чудес”.

Озеро в Брюховичах

У міжвоєнний період у Брюховичах на схилі З’явленської гори існувала “скочня” — трамплін для стрибків на лижах. На жаль, до нашого часу він не зберігся, а про його колишнє існування нагадує вуличка з незвичною для українців назвою Скочня.

Читайте також: 5 містечок поблизу Львова, де варто побувати

При дорозі, навпроти лісгоспу, завжди можна побачити багато запаркованих автомобілів. Це місцеві жителі приїздять набрати води з цілющого джерела.
Ще одна цікавинка Брюховичів — “Чебуречна” біля озера, яка славиться своїми чебуреками ще з радянських часів. Багато львів’ян приїздять сюди саме для того, щоб поласувати цією стравою. Недавно порція з двох смачних чебуреків коштувала тут 20 грн.
При в’їзді до селища зі сторони Львова серед лісу над цвинтарем можна побачити залишки форту часів Першої світової війни. За місцевими переказами, на вершині цього пагорба було колись язичницьке капище.

Форт (поч. ХХ ст.)

Доїхати до Брюховичів дуже просто — вулиця Замарстинівська приведе майже з центру Львова просто в селище. Альтернативний шлях — вулицею Т. Шевченка, яка бере свій початок від вулиці Городоцької. До селища курсують автобуси №8 (від початку проспекту В. Чорновола) і №22 (від Університету). Можна доїхати на таксі, відстань від центру Львова до центру Брюховичів — 10-12 км.


РОЗЛУЧ – субальпійський клімат і мінеральні джерела

Розлуч — свого часу модний курорт, який лише тепер починає відновлювати колишню славу. Село розташоване у мальовничій долині на висоті 590 м над рівнем моря на трасі Львів–Самбір–Ужгород 120 км від Львова. М’який субальпійський клімат, захищеність села горами від холодних північно-східних вітрів сприяє комфортному відпочинку. Перша згадка про Розлуч датується 1511 р. під назвою Борисова Воля. У документах другої половини XVI ст. його почали називати Розлуч (від назви гори).

Костел св. Франциска Борджія (1901-1902)

Костел св. Франциска Борджія у Розлучі є рідкісним взірцем дерев’яного римо-католицького храму в неоготичному стилі. Зведений протягом 1901-1902 рр. як каплиця німецьких колонистів, костел збережений у первісному вигляді, з автентичними елементами.

Читайте також: Туристу на заметку: 10 мест в Карпатах, где стоит побывать [ФОТО]

Завдяки прокладенню залізниці на початку ХХ ст., до Розлуча почали тягнутися перші туристичні поїзди. Після Першої світової війни популярним став лижний спорт, і саме на Турківщині було відкрито першу лижну трасу Сянки-Пікуй.
У селі є три джерела мінеральної води: “Содова”, “Нафтуся” та “Залізна вода”. Перше легко знайти на початку села біля відповідного знаку. До двох інших потрібно піднятися на кількасот метрів від старої бази відпочинку (біла споруда ліворуч від дороги).

Джерело мінеральної води "Залізна"

Тепер у Розлучі працює декілька готелів, розвивається зелений туризм, є гірськолижні витяги. Окрім цього, туристам варто відвідати тут два цікавих храми та здійснити прогулянку до Довбушевої криниці.

Взимку тут можна покататися на лижах — на межі з сусіднім селом Ясениця-Замкова в одному з готелів є бугельний витяг. Частина готелів пропонують різноманітні етнопрограми, наприклад, “Бойківські вечорниці” (Розлуч належить до етнографічного регіону Бойківщина, а Турка, яка розташована неподалік, вважається його центром).
Влітку ми радимо покупатися у невеликому штучному озері з чистою протічною водою, позбирати гриби та ягоди, сходити в гірський похід. Найпопулярніший та найдовший маршрут — до витоків Дністра, однієї з найбільших українських річок, що бере початок від невеликого джерела на схилі гори Чентиївка.
Як доїхати громадським транспортом до Розлуча: маршруткою Львів — Самбір — Турка (від залізничного вокзалу — щопівгодини).


РОСОХАЦЬКІ ПОЛОНИНИ – чудові краєвиди, зубри, кінний туризм

Росохацькі Полонини – гірський хребет на території національного природного парку “Сколівські Бескиди”. Протяжність хребта з південного сходу на північний захід понад 15 кілометрів. Найбільші вершини хребта: Високий Верх – 1176 м., Менчіл – 1085 м.

Якщо від сіл Росохач або Мита, що знаходяться у глибині Сколівщини, підніматися в гори, вийдете на неймовірної краси Росохацькі полонини, всі в заростях рідкісних рослин – арніки, любки, карпатських дзвоників. Тут живуть зубри (взимку) і ведмеді, а по слідах на стежках можна читати книгу життя гірських звірів.  З південної частини хребта видно обриси Боржави, долини Росохача, з півночі – дику країна “Бескид”.
Останнім часом у Карпатському регіоні, в т ч. і на Сколівщині активно розвивається кінний туризм. Місцеве лісництво надає послуги з організації кінної прогулянки "На Росохацькі полонини". Його протяжність становить 10 км. Початок маршруту – садиба Завадківського лісництва (с. Мита, Сколівський район), що веде на Росохацькі полонини. Звідси відкриваються чудові краєвиди Сколівських Бескидів, безмежні простори лісів з гомінкими потоками. Інший маршрут починається в с. Росохач і проходить гірською дорогою на Росохацькі полонини та гору Високий Верх. Дуже гарно тут навесні, коли з-під снігу з‘являються перші весняні квіти.


Національний природний парк “Сколівські Бескиди”

Національний природний парк в Українських Карпатах. Розташований в межах Сколівського і (частково) Турківського та Дрогобицького районів. Парк “Сколівські Бескиди” розміщений у басейнах річок Стрий та Опір. Його загальна площа – 35261 га.

Околиці с. Урич

На території парку збереглися вікові чисті букові ліси природного походження, еталонні смерекові і ялицеві ліси. Вік деяких дерев сягає 100 і більше років.  Тут водяться олень благородний, козуля, кабан дикий, заєць-русак, білка, лисиця звичайна, куниці лісова і кам’яна, вовк, ведмідь бурий, з рідкісних видів – борсук, кутора мала, полівка мала водяна, горностай, кіт лісовий, рись звичайна, нічниця довговуха, нічниця Наттетера, підковоніс малий. Загалом на території парку охороняються 11 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку та 30 видів, занесених до Червоної книги України.

Тут є понад 50 видів рослин, які занесені до Червоної книги України, серед них: арніка гірська, астранція велика, баранець звичайний, билинець довгорогий, білоцвіт весняний, булатки довголиста та червона, гудайєра повзуча, зозулині сльози серцелисті, лілія лісова, лунарія оживаюча, любка дволиста, підсніжник звичайний, пізньоцвіт осінній, левкорхіс білуватий, скополія карніолійська, траунштейнера куляста, шафран Гейфелів, кілька видів пальчатокорінника.
Територія парку розташована поряд з традиційними курортами — Східницею, Трускавцем. На його теренах протікає понад 30 мінеральних джерел різної бальнеологічної дії. На території “Сколівських Бескидів” діє понад 20 баз відпочинку та пансіонатів, активно розвивається екотуризм (агротуризм) — потенціал мають, зокрема, села Майдан, Урич, Крушельниця, Підгородці, Корчин, Завадка, Росохач. Також можна відвідати Державний історико-культурний заповідник “Тустань”.

Гора Парашка

Найвідомішою вершиною Сколівських Бескидів є гора Парашка (1268 м.) до якої ведуть добре промарковані маршрути від м. Сколе. Минулого року у “Сколівських Бескидах” ознакували новий веломаршрут.

Вхід на територію парку платний у двох місцях: на дорозі з Дубини до Кам’янки (5 грн з особи, 8 грн за автомобіль) та в селі Урич до фортеці Тустань.


СТІЛЬСЬКЕ ГОРОДИЩЕ – залишки давнього міста

Унікальний історико-культурний комплекс у с. Стільському. У результаті досліджень встановлено, що на залісненому плато над селом у IX — на початку XI ст. існувало велике місто. Площа сягала 250 га, а довжина оборонних стін близько 10 км. Колись на верху валів височіли дерев’яні стіни та вежі. До них із середини були прибудовані численні будівлі житлового, господарського та військового призначення. Довкола дитинця було укріплене передмістя, де проживало вільне міське населення. Тут розкопано кілька десятків житлово-господарських та ремісничих об’єктів, садиби окремих заможних городян.

Ілівська гора

На домінуючій висоті у центрі городища збереглися рештки потужних земляних укріплень. Час не зберіг дерев’яних стін, зате невмируща людська пам’ять крізь віки донесла до наших часів давні назви окремих частин міста: “Золоті ворота”, “Залізна брама”, “Вежа”, “Княжа криниця”, “Коморище”, “Підкоморище”, “Химина долина”, “Гребля” та інші. Кажуть, що під усім цим існує ще й підземне місто.

Камінь "Дірявець"

У Стільсько знаходиться Етнографічний музей, де можна замовити екскурсію до городища.

Як добратися? Село Стільсько знаходиться за 10 км на схід від районного центру Миколаєва, що на Львівщині.

Зі Львова із вулиці Наукової можна доїхати до села Тростянець, а там пересісти у маршрутне таксі до Стільська, що їздить кожні 1-2 години.


ТУСТАНЬ - древнє місто-фортеця

Фортеця Тустань — унікальна пам’ятка історії, археології, архітектури та природи, яка майже не має аналогів у Європі. Княжий град у ІХ-ХІІІ ст., давньоруський наскельний оборонний комплекс, митниця та місто-фортеця, залишки якого розташовані в Сколівському районі Львівської області, поблизу с. Урич. Розповідають, що в Українських Карпатах (Східних Бескидах), там, де нині нагромаджені велетенські скелі, височіла гордовита фортеця. Лунав тут час від часу грізний окрик "Тут стань!" Це звертався до проїжджих купців вартовий, наказуючи їм зупинитися і показати товар, що вони везли. Заплативши мито, мандрівники отримували тут захист та нічліг. Звідти й походить назва фортеці – Тустань.

Тустанська фортеця

Неповторність Тустані полягає не лише у її природних особливостях, хоча скеля, сама по собі, вражає. Унікальність Тустані полягає ще й у можливості точного (90%) відтворення дерев’яної забудови, що існувала на скелях. Річ у тім, що будівничі, споруджуючи неприступну дерев’яну фортецю на скелях, довбали в камені пази для закріплення дерев’яних конструкцій. Дерева давно немає, а сліди в камені збереглися.

Щороку під Урицькими скелями Середньовіччя оживає на повну – його повертають учасники фестивалю “Ту Стань!”. Протягом кількох днів у Тустані відтворюють життя древного граду таким, як воно було тоді, у всіх його проявах: від ремесел до розваг. Особливу увагу на кожному фесті присвячують і військовій справі – десятки реконструкторів відновлюють баталії воїнів-русичів із ворогами на очах у гостей Тустані з точністю, якій позаздрить будь-який фільм.
У с. Урич знаходиться музей, у якому можна детально ознайомитись з історією Тустані.

Фортеця Тустань

В заповіднику діє комплексний квиток (екскурсійне обслуговування у музеї і на території заповідника). Для дорослих — 20 грн, для дітей — 10 грн.

Як доїхати: з міста Львів їхати трасою Київ — Львів — Чоп. За с. Верхнє Синьовидне повернути праворуч за вказівником Урич. В с. Урич їхати головною дорогою. Музей знаходиться справа від дороги.


Кам’янецький водоспад та журавлине озеро


Водоспад Кам’янка – водоспад на однойменній річці Кам’янка, який знаходиться у Сколівському районі Львівської області поблизу села Дубина. Водоспад утворився у мальовничому проломі в гірському хребті. Сама вода водоспаду спадає з масивних кам’яних брил, а знизу на лівому березі річки Кам’янка розміщені величезні вертикальні скелі. Його висота – близько 7 м. В літню пору тут завжди людно. Біля водоспаду є сірководневе джерело мінеральної води типу "Нафтуся" у вигляді трубки, що стирчить зі скелі.
Кам’янецький водоспад називають карпатським дивом. Народні вірування кажуть: якщо дівчина зранку скупається у водоспаді, то протягом року вдало вийде заміж. Хочете – вірте, а хочете – перевірте))
Трохи вище водоспаду Кам’янка є галявина, на якій можна розбити наметове містечко та пограти у футбол. На самій галявині є дитяча дерев’яна гірка. Тому це місце зручне для відпочинку з дітьми. Також тут вам запропонують покататись на конях.

Кам'янецький водоспад

Поблизу водоспаду знаходиться озеро Журавлине або мертве озеро. Якщо бути точнішим, то від водоспаду треба йти по дорозі близько 50 метрів, згодом по ліву руку ви побачите вказівник на якому буде написано – "Журавлине озеро". Йти від цього вказівника приблизно 350 метрів. Гірське озеро є унікальною пам’яткою природи і візитівкою села Кам’янка, яке засноване у XVIII столітті. Озеро отримало таку назву, тому що воно має дуже холодну воду з вмістом сірководню, і в наслідок цього в ньому немає риби. Ще його називають чорним, швидше всього через колір води. Вода в ньому має темний, чорний колір через надмірну насиченість сірководнем. Знаходиться воно на горі.
Існує декілька трактувань походження назви озера. За однією з версій його називають Журавлиним озером, тому що навколо нього на заболоченій місцевості росло раніше багато журавлини, смачної і корисної карпатської ягоди. Інша версія трактує походження назви через улюблену місцину журавлів. Враховуючи той факт, що люди старались обходити озеро стороною через його таємничість і дивний вигляд, на його берегах на верхівках дерев полюбляли селитися журавлі. Навколо озера місцевість є болотиста і берег покритий мохом. Особливістю озера є так званий "плавучий острів" – скупчення та переплетіння коріння дерев та засохлих рослин. Це чудо переміщається по озеру, про що стверджують очевидці, які побували на березі озера кілька разів у різні часи. Розповідають, що на острівці розмістили своє гніздо качки. З самого озера витікає потічок, який впадає в річку Кам’янка.

Озеро Журавлине

Добратись до водоспаду Кам’янка дуже легко. Якщо ви їдете зі Львова маршрутним таксі, то Вам необхідно зійти на зупинці в с. Дубина. Навпроти зупинки є хрест та капличка, біля яких є вказівний знак до водоспаду. До цього місця можна також добратись пішки по трасі з міста Сколе (декілька кілометрів), якщо Ви приїхали до міста Сколе електропоїздом.

Якщо ви подорожуєте автомобілем, то це ще простіше – повертаєте з траси Київ-Чоп навпроти зупинки в с. Дубина, переїжджаєте залізничний переїзд і далі – пряма дорога до водоспаду Кам’янка.


Печерний монастир – комплекс біля села Розгірче

За легендою, невдалі і все “раз гірші” спроби татар оволодіти укріпленням дали назву селу Розгірче у Львівській області. За іншою версією, назва походить від того, що тут розгорюються Карпати, тобто місцевість стає рівнинною.  Однією із історично-культурних цінностей Сколівщини є печерний монастир, який розташований поблизу села Розгірче. Це цілий монастирський комплекс, який розташований в печерах і представляє собою унікальний зразок наскельного сакрального будівництва XIII-XVI століть. Таке будівництво не є типовим для теренів Галичини. Сам монастир знаходиться на пагорбі, звідки відкривається прекрасний краєвид на всю навколишню місцевість і долину річки Опір. У товщі основного скельного масиву вибито три печери, які знаходяться у двох рівнях. На першому рівні два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) — одне приміщення. Дослідники вважають нижню велику печеру жилою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру — монастирською церквою.

Печерний монастир біля села Розгірче

Точна дата засування комплексу невідома. У 1990 р. тут знайшли залишки поселення XVIII-XVII ст. до н. е., тому припускають, що цю місцину використовували язичники. Найбільш вірогідним періодом заснування монастиря вважають XIII-XIV ст. Існує версія, що монастир заклали київські ченці, які прийшли, втікаючи від татарської навали.Стіни печерного монастиря розписані різними написами, найстаріший з яких відноситься до 1675 року.

На другий поверх ведуть видовбані в декількох місцях сходинки. Колись печерний комплекс мав довге дерев’яне продовження або стіни згори скель.
Пам’ятка щороку стає популярнішою серед туристів. Особливо вона цікава для тих, хто приїжджає займатися рафтингом до річки Стрий.

Печерний монастир (XV ст.)

Доїхати до печерного монастиря можна поїздом з Львова (вихід на станції Стинава-Нижня) або маршрутним таксі на Сколе (їхати 2,5 год). Вийти треба біля повороту на Нижню Стинаву. Йдемо до села, минаючи довгий місток через рік Опір, який простягся разом з нафто- та газо-проводом. Щоб добратись з села Розгірче до печерного монастиря потрібно знайти церкву в селі, від якої повертаємо ліворуч. Після того, як пройдете сільський клуб (“Народний дім”) повертаєте праворуч і проходите до кінця села під самий ліс. Там стоїть недобудована школа з червоної цегли, а за нею ліворуч і вгору продовжується дорога, яка і приводить до підніжжя “Городища” – пагорба, де видовбаний печерний монастир. Від церкви до монастиря ходьба займає 10 хв.


Яворівський національний природний парк

 


Яворівський національний природний парк розташований на території Українського Розточчя — одного з найцікавіших фізико-географічних районів Західної України. Українське Розточчя являє собою вузьке (до 25 км) горбогірне пасмо завдовжки 75 км, яке на півночі різко підіймається над Малим Поліссям. У його південно-східній частині проходить Головний європейський вододіл, на схилах якого беруть початок річки, що належать до басейнів двох морів — Чорного і Балтійського.

Чорні озера

У парку функціонує 4 комплексних автобусно-пішохідних маршрути: “Страдч — Чорні озера”, “Від Янова до Крехова”, “Сповідь часу” (родинне гніздо Шептицьких), “Яворівський полігон — минуле і сучасність”, а також 4 пішохідних еколого-пізнавальних стежки: “Стежка Івана Франка”, “Лелехівка”, “Верещиця”, “Голуби”. В зоні стаціонарної рекреації парку облаштовані місця масового відпочинку туристів: літні відпочинкові навіси, мангали, місця для розведення вогнищ. На водоймах створені умови для аматорської риболовлі, облаштовано пляж, є можливість користування плавзасобами.

Рекреаційна зона "Верещиця"

 

Як доїхати: з автостанції № 4 їде маршрутка у напрямі "Львів-Верещиця".


Водоспади у селах Корчин, Сопіт і Довге

Водоспад Гуркало розташований на Великій Річці (притоці Стрия), на території Національного природного парку "Сколівські Бескиди", на відстані 4 км на південний захід від центру села Корчин, на висоті 570 м над рівнем моря. Висота падіння води — близько 5 м. Складається з одного каскаду, розділеного скельним виступом на два потоки, один з яких значно повноводніший від іншого. У посушливі пори менший струмінь майже зникає, а от під час паводків та повіней водоспад повністю відповідає своїй назві – вода, яка біжить зі схилів хребта Парашки, з гуркотом спадає у водобійний котел близько 10 м у діаметрі, глибина якого сягає майже 2 м. Влітку у ньому можна купатися, хоча вода досить холодна.

Поблизу водоспаду є кілька галявин, де є місце для намету і ночівлі. Вище за течією річки є перекати, які місцеве населення вважає за окремий водоспад і називає Малим Гуркалом. Вздовж річки пролягає пішохідний маршрут на гору Парашка.
Щоб потрапити на водоспад, потрібно вийти з автобуса в селі перед мостом, далі рухатися дорогою вздовж річки проти течії до водоспаду.
Від села Крушельниця до водоспаду веде стежка з маркуванням у вигляді білого прямокутника з жовтою смугою посередині.

Водоспад Гуркало

 

Водоспад Лазний – найвищий водоспад Львівщини заввишки 10,5 м, розміщений у Національному природному парку "Сколівські Бескиди", на потоці Лазний (притока річки Стрий). Пам’ятка природи має три каскади, що перетинають скельний масив флішового типу. За умови повноводності ширина Лазного сягає більше 2 м. Також гарний вигляд має, коли замерзає.
Від села Довге до водоспаду слід йти на південний схід, по лівому березі Стрия, де є втоптана стежка до самої пам’ятки, або ж можна пройти однойменним потоком (якщо він не повноводний).

Водоспад Лазний

Водоспад Сопіт - пам’ятка природи, розташована на території Національного природного парку "Сколівські Бескиди", на південній околиці села Сопіт — присілку Зрубань. Висота водоспаду сягає 8 м. Вода збігає по скелі флішового типу, падаючи в простору чашу (максимальна глибина приблизно 0,5 м). Схили навколо зарослі деревами та кущами. Потік, який утворює водоспад, впадає трохи далі у річку Сопотянка (Сопот) — притоку Стрия.

Знайти водоспад легко — в кінці села потрібно знайти дорогу праворуч, яка веде до лісу. Пройшовши приблизно 500 м від останньої хати ви почуєте гуркіт води. Стежка ліворуч від дороги приведе вниз до водоспаду.

Водоспад Сопіт

За матеріалами blog.karpaty.info

Львів у новинах:

Закарпаття хочуть об’єднати з Львівською областю 

Серце Львова: цікаві факти про Площу Ринок (фото, відео)

Парки Львова: 15 цікавих фактів