Догхантери у Львові: які в них мотиви та як захистити собаку

Догхантери у Львові: які в них мотиви та як захистити собаку

Недарма кажуть, якщо людина не любить тварин, то це зла людина. Втім одна справа, коли недолюблює чи боїться, і зовсім інша – коли відверто ненавидить та навіть не приховує цієї ненависті. Здається, що такі люди здатні на все, аби зайвий раз нагадати собаці чи коту їх місце, копнувши тварину, принизивши її чи навіть замучивши до смерті. Мимоволі задумуєшся, а чим керуються такі люди і чи все в них у порядку з психікою, адже сьогодні вони вбивають собак, а завтра перейдуть на людей, і напевне знайдуть на це тисячу і один аргумент…


“Собака + кілер”

На території Росії, України та Білорусі діють цілі угрупування догхантерів (з англійської dog + hunters  перекладається як “собака + кілер”) – самоназва осіб, що з власної ініціативи займаються винищенням бродячих псів у містах. Догхантери декларують свою діяльність як убезпечення себе та близьких від можливості бути покусаними чи навіть убитими зграєю бродячих псів, а також очищення міст від переносників хвороб та паразитів. Догхантери діють майже в кожному великому місті України, зокрема і у місті Лева. Вони гуртуються в інтернет-спільноті і методично винищують беззахисних собак, хизуються своїми “подвигами” і вбивствами та агітують до жорстокості щодо тварин. 

Нерідко жертвами догхантерів стають і домашні улюбленці – знайти отруєну їжу може й домашній пес на прогулянці. Тож господарям чотирилапих треба бути напрочуд обачними, аби вберегти свого улюбленця від хижаків у людській подобі.

Основні методи “роботи” догхантерів – вогнепальна зброя, медикаменти сильної дії та отрута. Втім зоозахисники кажуть, що отруєння – це ще, як би це не звучало, найлегша смерть, адже часто мисливці на собак замучують до смерті бідолашних тварин, знущаючись над ними. Здавалося б – на вулиці ХХІ століття, а люди поводять себе як дикуни, демонструючи світові своє невміння зжитися з природою. 

Ніхто, звісно, не заперечує фактів, коли і тварини цілими зграями нападали на людей чи навіть дітей, і наслідки були фатальні. Втім є й інші способи “вичищування” тварин iз вулиць, більш гуманні, коли для безпритульних чотирилапих організовують притулки чи бодай стерилізують, аби їх популяція не збільшувалась – такі методи застосовують і в Україні.

 
фото: Олег Огородник


Небезпечна агітація у всесвітній павутині

“Пошта” натрапила на інтернет-сайт “Вредителям.НЕТ”, де координуються догхантери з Росії, України, Білорусі та Болгарії. Це інтернет-форум Міжнародного громадського руху догхантерів (так вони себе називають). На цій платформі собакофоби сформулювали власний маніфест, прописують методи вбивства собак, діляться досвідом, майже поклоняються великим догхантерам, трактуючи свої дії як цілком прийнятні для цивілізованого суспільства. Ба більше – вони на всі сто впевнені, що роблять послугу всім нам та агітують стати одними з них. Йдеться на сайті і про те, що вулицями Києва бродить близько 30 тис. безпритульних собак. 

“Міжнародний громадський рух догхантерів має на меті ефективно, швидко гуманно вирішити проблеми присутності бродячих собак на вулицях міст і в живій природі. Цей форум створений свідомими громадянами різних країн – біологами, лікарями, юристами, фахівцями в сфері безпеки, кінологами і відповідальними собаківниками”, – запевняють на сайті догхантерів.


Догхантери “працюють” на Сихові 

Як розповіла “Пошті” Ольга Кирилович, координатор громадської ініціативи Dog-Friendly City, у Львові догхантери ще, на жаль, не перевелися і “працюють” у парках, зокрема на Сихові. 

“У столиці догхантерів у рази більше і вони настільки там знахабніли, що дозволяють собі на телебаченні розказувати про свої мотиви вбивати тварин. У Львові їх менше, але все-таки вони є. Особливо їх було багато перед “Євро-2012” – тоді вони перетруїли майже всіх безпритульних собак, а з ними і половину домашніх. Біда була така, що й згадувати страшно… Зараз часто чую від знайомих, що такі собакофоби частенько підкидають якесь м’ясце чи ковбаску із отрутою на Сихові. Знаю, що у них є навіть інтернет-спільноти, де вони координуються, обмінюють досвідом тощо. Говорю вам про це, і страшно навіть думати, на що здатні ці психи, не побоюсь цього слова. Я не розділяю вбивства, не розділяю такого ставлення до собак. Це низько… Страшно, але отруєння – це ще найгуманніший спосіб розправи з собаками на їх погляд”, – нарікає Ольга Кирилович.

Також вона зазначила “Пошті”, що 3-4 серпня у місті Лева проводитимуть підрахунок безпритульних собак. Усе для того, звісно, аби зменшити популяцію власне бездомних чотирилапих. “Торік ми рахували безпритульних собачок двічі. Спочатку нарахували у Львові близько півтисячі, а за деякий час – уже шістсот, це вже з урахуванням yсіх статистичних похибок.

Підрахунок відбувається так: Львів умовно ділять на сектори, кожен волонтер рахує собак у вибраному секторі, у якому найбільше орієнтується. Виходять волонтери на підрахунок рано-вранці, озброївшись лише мобільним телефоном із фотокамерою та попередньо встановленим спеціальним програмним забезпеченням. Якщо волонтер зустрічає собаку, то фотографує її, ще можуть прописати кілька слів про стан собаки, її стать, хвороби, якщо такі є. Програма одразу зчитує локацію і все ретельно прораховує з урахуванням статистичної похибки. Цього року ми перераховуємо собак, аби знати: їх кількість збільшилась чи зменшилась. Адже торік після підрахунку цих собак стерилізували і чипували в ЛКП “Лев”. Відповідно, безпритульних чотирилапих мала б бути або така сама  кількість, як торік, або менше. Якщо ж їх буде більше, то знатимемо напевне – люди викидають домашніх улюбленців на вулиці”, – зазначила Ольга Кирилович. 

З її слів, дуже важливо знати точну кількість не лише безпритульних собак, а й домашніх. Так вже давно є за кордоном. “Для того, аби відкривати вакації для домашніх собак, потрібно точно знати, скільки їх у місті, у кожному з районів Львова”, – наголосила Ольга Кирилович. 


Отрута і побите скло у Франковому парку

“Пошта” поговорила про догхантерів із власниками собак, що гуляють на спеціальному майданчику для чотирилапих, що, як писала “Пошта”, працює у парку ім. Івана Франка із 10 липня цього року. 

Дмитро, власник самоїдської лайки, розповідає “Пошті”, що чув про випадки, коли догхантери у парку ім. І. Франка вбили близько 10 собак. “Тепер не знаю, як з цим на загородженій території, тобто на майданчику для вигулу собак, але розказували, що вже у загальну миску для песиків підкидували якусь отруту”, – каже співрозмовник. 

Також хлопець зауважив, що його лайка працює з кінологом, тому навчена не брати чужого, не їсти нічого із землі, а ще завжди господарі беруть для неї власну поїлку.

Пані Ніна зізналася, що не чула про догхантерів і не знає випадків, щоб таке траплялося у парку ім. І. Франка. 

“Коли навіть травлять щурів у парку, то завчасно повідомляють, що будуть робити такі “процедури”, – розповідає жінка.

Львів’янка Галина розказує, що догхантери підкидали уже отруту в зону для собак у парку імені Івана Франка, саме тому жінка ніколи не приходить перша на майданчик зі своїм хаскі Ківі. “Знаходять тут отруту і розбиті пляшки переважно зранку. Навіть одна собачка серйозно поранила ногу об бите скло. Але відверто скажу, навіть не знаю, як надати собаці допомогу”, – зізнається пані Галина. 

Натомість пан Віктор одразу зазначає, що проблема догхантерів не є для нього актуальна і це його мало цікавить, а пояснює свою позицію чоловік тим, що його собака чау-чау навчений так, що на вулиці нічого їсти не буде.

Як бачимо, далеко не всі власники собак обізнані про існування у Львові догхантерів. Поза тим така проблема дійсно існує, і як їй зарадити наразі не знає ніхто.


“Маніяки, які вбивають людей, починали з вбивства тварин”

Наталя Вишневська, зоозахисник, координатор зоозахисного напрямку у Національному екологічному центрі України, – про догхантерство в Україні та перспективи покарання собакофобів

– Наталю, скажіть, будь ласка, наскільки догхантерство поширене у Львові?

– Цей рух не такий потужний у Львові, як у Києві чи в інших містах, але догхантери у місті Лева є. За даними зоозахисників – це дві людини, але довести їхні злочини дуже тяжко, тому що їх жодного разу не спіймали на гарячому. Отруєння тварин трапляються періодично, і сказати, з чим це пов’язано, яка мотивація, складно. Один із львівських догхантерів живе у районі автовокзалу, і тому більшість отруєнь відбувається на перетині вулиць Стрийська – Наукова, а ще більше – у Стрийському парку. Але є підо­зра, що окрім догхантерів, отруєннями собак і котів займаються ще й комунальники, але це зовсім не пов’язано з якимись директивами Львівської міськради, йдеться про приватні ініціативи двірників, які, в силу свого характеру чи поглядів не люблять тварин.

– Небезпека чатує лише на бездомних собак чи домашні тварини теж під прицілом догхантерів?

– У принципі, догхантери орієнтують свою діяльність не тільки на бездомних псів. Їх цікавлять також і породисті собаки з власниками. Цілком ймовірно, що місце для вигулу собак – це для них однозначнo знак, що у конкретному місці є тварини. Для зловмисників це простіше, оскільки не треба вишукувати інформацію, в яких місцях є скупчення собак, чи де іноді ЛКП “Лев” випускає стерилізованих тварин. 

– Господарі собак, які гуляють із своїми улюбленцями у парку ім. Івана Франка, розповідають, що час від часу знаходять вранці на майданчику для вигулу шматки м’яса чи різні речовини у мисках для води. Чи такі випадки можна трактувати як догхантерські дії?

– Так, це може бути робота догхантерів, але щоб казати про це впевнено, треба безумовно брати ці шматки м’яса на аналіз і дивитися, чи є там ізоніазид або ж інша речовина, якою зазвичай отруюють тварин.

– Пані Наталю, а чи ловили вже догхантерів та чи понесли вони відповідальність за отруєння?

– Що стосується Львова, то таких випадків не було. Декілька років тому намагалися відкрити кримінальну справу проти певних людей, яких підозрювали у скоєнні злочинів проти собак, але, по-перше, головна проблема, що ці люди не були впіймані на гарячому. А по-друге, по всій території України правоохоронні органи ігнорують таку проблему і не вважають це злочином, не хочуть виконувати ні Закон України “Про захист тварин від жорстокого поводження”, ні статті 299 та 300 Кримінального кодексу України. 

– А яка географія діяльності живодерів? Чи мають вони свою платформу в інтернеті?

– Цей рух поширений по всій території України, Росії та частково Білорусі. Прийшов він, в основному, з Росії. Всі ці злочини координуються на відповідному інтернет-ресурсі – там зібрані картотеки відомих шкуродерів в Україні, але всі звернення зоозахисників до правоохоронних органів не мають жодних наслідків. Усі просто ігнорують це явище, хоча побороти його цілком можливо. Першим кроком має бути блокування роботи сайту “Вредителям. Нет” на території України. Це форум, на якому вони викладають місця, де знаходяться тварини, у цій мережі вони планують свої злочини, а також хизуються фотографіями вбитих тварин.

Зоозахисники упродовж багатьох років збирають картотеку, тобто знають справжні імена та прізвища, конкретні адреси проживання, місця роботи, їхні нікнейми на цьому інтернет-ресурсі. Є докази їхніх злочинів, але все це не працює. Тобто усі наші звернення до правоохоронних органів, у тому числі у Львові, не мають розвитку, оскільки ми отримуємо відписки, що нас підтримають, вони готові до співпраці, але фактично нічого не відбувається. Міністерство внутрішніх справ не бачить у цьому проблеми, скільки б ми різними способами не звертали на це увагу і не доводили, що це дуже небезпечно для суспільства.

– Чи можна сказати, що сьогодні жертвами догхантерів є тварини, а завтра – люди?

– Вважаю, що це питання національної безпеки, тому що це явище настільки поширене в Україні, що воно вже давно вийшло за рамки якихось окремих випадків. Свого часу жорстокість окремих дніпровських маніяків, які вбивали людей, починалася з вбивства тварин. Дуже багато психологів стверджують, що більшість маніяків свою “діяльність” починають зі знущання над тваринами, а згодом переходять на людей. У 2016 році федеральне агентство США віднесло злочини, скоєні проти тварин, до найвищого ступеня небезпечності, тобто злочини проти тварин йдуть поряд з убивствами та викраданнями людей.

– Прошу сказати, чому в нашій країні важко відкрити кримінальну справу на основі подібних злочинів?

– Бо в нас на подібні випадки заплющують очі. Боротися самостійно з цим явищем неможливо. Якщо б працював Кримінальний кодекс України, і хтось сплатив принаймні цих 50 неоподаткованих мінімумів… А у нас за увесь час лише одна людина була покарана за статтею 300 Кримінального кодексу – такий собі О. Ведула, який вбив більше ста тварин, його покарали на чотири роки ув’язнення, тому що він виклав відео в інтернет. Аби довести вбивство тварини до відкриття кримінальної справи, потрібно привезти труп на експертизу, а ця процедура коштує немалих грошей. Труп тварини треба також зберігати у відповідних умовах, тому що це речовий доказ. 

– Пані Наталю, ви особисто робили якісь спроби довести вину догхантера?

– Так, у Києві вдалось довести це до відкриття кримінальної справи. Втім дільничні на своєму рівні гальмують цю справу, та й не у всіх містах України є відповідна експертиза. До речі, у Львові вона діє на базі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. Ґжицького. 

Скажу ще, що не всі собачники, у яких гине тварина, готові йти тяжким шляхом і шукати винних. Це тривалий процес… Половину рослідування треба проводити самостійно.

У Стрийському парку багато разів бачили певну людину, на вул. Стрийській теж є особа, яка схожа на ту, яку ми підозрюємо у догхантерстві. До того ж ми знаємо точно, що це догхантер, тому що на інтернет-ресурсі “Вредителям. Нет” він має свій нік і через певний алгоритм дій ми вирахували, що це людина з конкретними ініціалами. Але правоохоронців така інформація не цікавить. 

З цієї спільноти живодерів, які діють на території України, так званих догхантерів, у Львові є двоє осіб. Порівняно з іншими містами, то у Львові ситуація на “трієчку”, тобто у нас це не так сильно розповсюджено як, наприклад, у Києві. У столиці  тварин просто масово отруюють. 

– Наталю, що порадите господарям собак, аби вберегти свого чотирилапого друга від догхантерів?

– Насамперед потрібно привчати собак не підбирати нічого зі землі. На вулиці вони повинні гуляти у спеціальних намордниках, які дають можливість тварині дихати, але собака не може відкривати рот і підбирати отруту. Безумовно, слідкувати за песиком, тому що коли він щось підхопив, це не обов’язково мусить бути отрута. Якщо тварина щось з’їла, то треба ретельно слідкувати за її станом здоров’я. Якщо почнуться якісь проблеми, то одразу відвести до ветлікаря. На отруєння є вже певна допомога, але основне – не гаяти часу, тому що ці шкідливі речовини, які використовують догхантери, діють дуже швидко, і собаку можна врятувати тільки упродовж трьох годин. 


Якщо собака з’їв догхантерський “смаколик”

Догхантери розкидають у місцях найбільшого скупчення тварин шматки їжі, нашпиговані отрутою чи цвяхами. Як розпізнати, що ваш собака отруївся? Симптоми можуть бути різними, починаючи від млявості та втрати апетиту чотирилапого, закінчуючи кривавим поносом, блюванням, припадками, подібними на епілептичні. Ознаки отруєння не обов’язково можуть проявитися одразу після прогулянки, а навіть через 3-5 годин, інформує petadvisor.in.ua. 

Та діяти потрібно негайно. Цінною є кожна секунда, запевняють фахівці. Алгоритм порятунку собаки при отруєнні: викликати блювання (можна за допомогою соляного розчину: 1 столова ложка на склянку води). Опісля – сорбенти, а тоді очисна клізма. Потрібно також дати собаці якомога більше рідини.

Необхідно виявити метод отруєння. А методом може бути миш’як, цвяхи чи “улюблений” догхантерами ізоніазид. Ізоніазид (тубазид) – лікарський препарат, показаний для лікування туберкульозу усіх форм локації. Становить небезпеку для собак. Американським товариством із запобігання жорстокості до тварин ізоніазид включений в десятку людських ліків, які є найбільш небезпечними для чотирилапих. При отруєнні протитуберкульозними препаратами в собаки будуть приступи, що нагадують епілептичні. Якщо симптоми нагадують ознаки отруєння ізоніазидом, собаці треба вколоти В6 чи В – глутамінову кислоту. В6 колють із розрахунку 10 мг на кілограм ваги собаки. Не варто боятися передозування – цей вітамін нетоксичний навіть у великих дозах. 

Якщо  ж собака з’їв щурячу отруту, наслідком буде кривава блювота, понос, в’ялість, відсутність апетиту, тахікардія, підвищена температура. У такому разі потрібно дати сорбент (активоване вугілля), промити шлунково-кишковий тракт за допомогою клізми. Якщо у вашому районі вбивають собак, знаходять розкидану отруту чи їжу з цвяхами, ви помітили підозрілих осіб, звертайтеся в правоохоронні органи. Якщо знайшли “смаколик”, не поспішайте його хапати “голими” руками. Сфотографуйте та акуратно візьміть знахідку в поліетиленовий пакет і мерщій у лабораторію. Особливо не пощастить зловмиснику, якщо в шматочку їжі виявлять синильну кислоту чи миш’як. Це вже буде інкримінуватися як викид високотоксичних речовин у місцях загального користування.

Щоб не натрапити на небезпечну знахідку, відучіть собаку “пилососити” на вулиці, одягайте йому намордник. Не відпускайте чотирилапого з повідка і слідкуйте за тим, що він обнюхує під час прогулянки. Також про всяк випадок майте напоготові ветеринарну аптечку: там мають бути шприци, антипод сумнозвісного протитуберкульозного препарату – піридоксин (вітамін B6) та сорбенти, а також харчова сіль чи спеціальні препарати для спричинення блювання. 

Оксана Жолнович, доцент кафедри соціального права, адвокат:

– Вбивство тварин заборонене у всьому світі. Україна не є винятком – у нас практикують стерилізацію бездомних собак або утримання їх у спеціальних притулках, але точно не вбивство. Звісно, у медицині практикують присипляння тварин, якщо ті тяжко хворі, але це вже крайній вихід. В Україні чинний Закон “Про захист тварин від жорстокого поводження”, у якому прописані чіткі вимоги щодо поводження з будь-якими тваринами, у тому числі домашніми. Знущання над тваринками, винищення їх чи жорстоке вбивство – такі дії можна розглядати з двох сторін. По-перше, це порушення ЗУ “Про захист тварин від жорстокого поводження”, коли люди прирікають тварину на муки і смерть; по-друге, це майнова відповідальність, оскільки тварина є майном власника, тому посягання на життя улюбленця можна розглядати як матеріальну і моральну шкоду господарю. Стаття 299 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, у тому числі з хуліганських мотивів. А розправа над собаками – це таки хуліганство, тобто виступ проти суспільства і усіх правил. Покарання зовсім невелике – до 50 неоподаткованих мінімумів, тобто сума зовсім мала, оскільки один не­оподаткований мінімум – 17 грн. Або ж арешт до шести місяців. Ті самі дії, вчинені у присутності дітей до 14 років, караються штрафом до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі до двох років. В Україні діє також адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Позаяк, зауважу, не у кожному випадку жорстокі дії проти собак будуть тягнути за собою кримінальну відповідальність, а лише адміністративну. Натомість, є такі спільноти, у яких догхантери виставляють відео і фото, на яких показово відрізають собакам голови, відверто знущаються – тоді це пряма кримінальна відповідальність. Власникам собак, які постраждали від рук кривдників, порекомендую однозначно писати заяву в поліцію про скоєння правопорушення щодо їхніх тварин. Думаю, що у парках та громадських місцях є камери спостереження і такі речі мусять фіксувати. Для багатьох людей тварини – це члени сім’ї, тому дуже прикро і боляче, що так жорстоко сторонні люди безпричинно з ними обходяться. Коли собаку не вдається врятувати, тоді обов’язково треба везти до ветеринара, щоб він зробив розтин, встановив причину смерті, написав заключення – все це буде доказом під час розслідування справи у пошуку винуватців. Зрештою, не тільки собака може постраждати від отруєної їжі. Адже цю ж їжу може з’їсти і людина, не підозрюючи про небезпеку. Тому ці субкультури – це також велика загроза і для людського життя.

Читайте ще новини Львова

У центрі Львова двоє злочинців з ножем напали на жінку

Закордонні та українські паспорти можна буде оформити в ЦНАПах: коли саме

Шахтарі перекрили трасу Львів - Рава-Руська