Давня традиція колядування все частіше зводиться лише до матеріальної вигоди. “Пошта” запитала батьків, етнографа і священика, що вони думають з цього приводу.
“Вимикайте світло – колядники йдуть!” – не раз можна почути під час різдвяних свят в оселях українців. “Що ж то за часи такі, що за звичаї!” – обуритеся ви. – “Як так можна – колядників до хати не пустити?!” Але не поспішайте з висновками… Бо, як то кажуть, диму без вогню не буває.
Із сіл колядки дійшли до мегаполісів. “Вік” їх також помітно змінився. А самі різдвяні пісні втратили автентичність, тому що значно скоротилися. Молодих хлопців і дівчат замінили хлопчики та дівчатка шкільного віку, які енергійно чимчикують не лише засніженими сільськими вулицями, а й сходами багатоповерхівок в надії дістати за колядку і віншування не пряник, яблучко чи цукерку, а гроші. Ще років десять тому їм можна було віддячити пампухом чи солодощами, нині ж часи не ті. Якщо господар не заплатив за колядку, це свідчить про його… жадібність.
Колядування: додержання традицій обов’язкове!
Метою самої традиції колядування здавна було поширення серед якнайбільшої кількості людей звістки про народження Сина Божого. Як стверджують фольклористи, колядувати можна із 6 січня до 15 лютого, тобто до свята Стрітення Господнього. Щоправда, звичним для колядок є час різдвяних свят. Щойно на небі з’являється перша зірка – розпочинається Свята Вечеря. Опісля неї діти збираються гуртом і йдуть колядувати – вітати усіх з народженням Ісуса!
За традицією, колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У великому місті, звісно, цього зробити не вдається, але можна поколядувати під дверима помешкань сусідів. Спершу потрібно запитати господаря, чи можна це зробити. І якщо вам відмовили – мовчки, без образ, піти. Колядки, як правило, виконуються повільно, протяжно. Рядків, що повторюються (рефрени), не варто пропускати! Кожна колядка повинна завершуватися віншуванням. Господарям бажають достатку. Під цим розуміється, щоби людина була здоровою, був мир, родили гарні врожаї, велася худоба. А скорочене віншування, яке завершується словами “Дайте, дядьку, п’ятака!”, надто далеке від справжніх різдвяних традицій.
Новий смартфон: ось воно – різдвяне диво!
Працювати, заробляти гроші на власні потреби діти до 16 років не можуть – це заборонено законом. А якщо школяр мріє купити якусь матеріальну річ, яку батьки придбати не мають змоги, то гроші на неї можна заробити колядуванням. Сучасні тати і мами нечасто пояснюють дітям, наскільки колядування наближує їх до національних традицій, до осмислення християнської віри. На жаль... Новий смартфон: ось воно – різдвяне диво для дитини!
Щодо того, чи дозволяти дітям брати гроші за коляду, думки матерів різняться.
“Колядування – це не спосіб назбирати на смартфон, а поширення чудової новини про народження Христа. Якщо так навчать у родині, якщо буде правильне ставлення дитини до коляди, то яка різниця, хто що дасть, – мандаринку чи гроші? Врешті-решт гроші ці можна віддати на церкву. Тому я пояснюю своїм дітям, яка початкова місія цього обряду, і вони радісно вивчають нові колядки. Проводять дозвілля не байдикуючи з друзями, а співаючи релігійних пісень”, – розповідає Яна, мати двох дітей підліткового віку.
“Я вважаю, що суть коляди полягає в розумінні самого свята Різдва Христового. І якщо ми отримали новину про народження Сина Божого задарма, то яке маємо право заробляти на цьому?! Цього й навчаю своїх дітей. Не дозволяю їм брати гроші за коляду!” – наголошує Галина, яка виховує трьох малих дітей.
“Тепер змінилися цінності, і щоби діти вивчали колядки, роздумували над їхнім змістом, треба хоч якось їх до цього заохочувати – навіть грошовою винагородою. Бо хоч так збережемо традиції”, – висловлює свою думку Мирослава.
Вигода і жертовність
Різдво треба святкувати виявляючи любов і жертовність до ближнього. Діти, які ходять колядувати від хати до хати, маючи на меті тільки матеріальну вигоду, напевне справді потребують грошей. То чому б нам не оцінити їхні старання? Але іноді саме брак виховання деяких із них наштовхує нас на думки зовсім протилежні.
“Зараз колядники виглядають так: прийшли, швиденько, невиразно проспівали кілька стовпчиків колядки і вже тягнуть руки по винагороду… Тому останні два роки я їх просто не впускаю до помешкання. Свого сина колядувати в багатоквартирному будинку боюся відпускати, бо це небезпечно. А от колядування для родичів, хрещених батьків, дідуся і бабусі підтримую! Коли підросте, хай колядує з вертепом”, – каже Ірина, мати шестирічного сина.
Бувають випадки, коли матеріальні цінності повністю нівелюють розуміння Різдва як свята. Замість того, щоби прославляти народження Ісуса Христа, від нього відвертаються.
“Кілька років тому на Різдво до нашої хати завітали колядники, які потішили нас дуже гарним виконанням колядок і своїм зовнішнім виглядом (усі були в українських строях). Ми тішилися, а разом із нами – маленька донечка. Тож щедро віддячили їм грішми. Але коли згодом подзвонили у двері хлопчаки, аби заколядувати, ми їм відмовили, бо почули через вікно, як вони вигукують нецензурні слова. Після цього колядуємо самі або чекаємо на церковний хор”, – виправдовується Анна.
“Ідемо сповіщати про вияв Божої любові”
Отець Юрій Банга, настоятель храму Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці, – про сакральний зміст колядок і про те, як Церква ставиться до грошової винагороди для колядників
– З якою метою ми йдемо колядувати? Про що варто насамперед пам’ятати?
– Коляда – це різдвяна пісня в ім’я прославлення Бога. Йдемо колядувати, аби нести радісну новину про народження Божого Сина. Так, як ангели прославляли Бога тоді, понад дві тисячі років тому, який прийшов у наш світ дарувати Божу ласку, ми йдемо сповіщати про вияв Божої любові. Насамперед треба пам’ятати про радість того, що воплотився Ісус Христос, що прийшов у наш світ, і з його приходом нам відкривається Небо.
– Як Церква ставиться до того, що колядникам віддячують грішми?
– Офіційної позиції Церкви щодо того, чи може бути грошова винагорода за коляду, немає. Часто кошти, отримані за колядування, віддають на благодійність, жертвують на утримання храму, на потреби воїнів. Споконвіків є така традиція, що якимось способом колядникам дякують: чи цукерками, чи горішками, чи тими ж грішми.
– Як дітям відволіктися від думки про ймовірну винагороду?
– Треба вдуматися у сакральні тексти колядок, зрозуміти їх і по-справжньому усвідомити ті події, які вони описують. Коли батьки вчать дітей колядок, треба, щоб вони розповідали про їх зміст, про глибоке значення тих подій, які відбувалися після народження Христа. Показувати на власному прикладі, як потрібно старанно й безкорисливо колядувати, коли йдуть у гості. Зараз часто спостерігаємо винятково матеріальний підхід до традиції колядування. Тому важливо пам’ятати про благородний намір – нести Добру Новину, молитися і берегти своє серце від меркантильних думок.
– Чи є гріхом не пустити колядників до хати?
– Різні причини є, чому люди не хочуть відчиняти їм дверей. Можливо, господарі не мають грошей, щоби віддячити їм, і тому не хочуть таким чином образити колядників. Це не вважається гріхом, оскільки кожен має право висловлювати свою волю! Так само є різні люди, різних поглядів, різних віросповідань, і потрібно їхній вибір шанувати. Тому колядникам треба ввічливо відреагувати на заборону колядувати і не сердитися на господарів. Або ж збиратися розділити радість свята колядою лише з родичами та знайомими. Якби йшли колядувати лише для того, щоб поділитися радістю Христового спасіння і не думали про якусь винагороду, то, звісно, частіше люди були б раді бачити колядників на своєму порозі.
Леся Горошко, етнограф:
– Про традиції колядування в Україні можемо говорити лише починаючи з ХІХ століття. Якщо пам’ятаєте “Ніч перед Різдвом” Гоголя, то все відбувалося десь приблизно так: ішли колядувати з великим мішком, а потім хвалилися, хто більше добра наколядував. Переважно це були різні смаколики – бублики, коржики, медівники, горішки, пампушки. А коли вже з минулого століття колядникам почали давали гроші, то й дотепер у горах збереглася традиція: колядники за те, що отримали як винагороду, влаштовують гостину, платять музикам і запрошують односельців. А діти, які колись тішилися пампушками та горішками, зараз розглядають коляду як спосіб підзаробити. Гроші постійно знецінюються. І якщо колись давали колядникам кілька монет, то зараз вони вже нічого не варті. В минулому дрібні копійки не перебували в поширеному обігу, а якщо ще були з дорогоцінних металів, то вважалися надто коштовними. Тому дітям були не потрібні. Зараз відбулася своєрідна “меркантилізація” традиції колядування. Що стосується дітей, то мало хто з батьків перед тим, як вони йдуть колядувати, пояснює їм, з якою метою вони це повинні робити. Проблема в тому, що малі діти, які ходять від квартири до квартири в місті, не здогадуються, яку функцію виконують. Тому й, можливо, ставлять на перше місце гроші, за які потім зможуть придбати собі все, що хочуть. Те, як змінилися традиції, зараз залежить від того, як щороку ходять колядники, як їх приймають. Якщо не розуміємо, що й для чого, то, звісно, найлегше перевести все у грошову вигоду.
Львів у новинах:
Колядки, пампухи, майстер-класи, ярмарок: у Львові почалося "Різдво в Гаю": (фоторепортаж)
Передріздвяна вечеря у Львові просто неба: як це було (фоторепортаж)
Свято Пампуха, фестиваль вертепів та "Червено вино": святкуємо Різдво на Західній Україні