У передвиборчий час на вулицях і площах Львова виростають намети. Кольорові агітаційні листки заліплюють уздовж і впоперек дошки оголошень і завдають клопоту двірникам, адже вкотре настав “золотий” час, коли можна не лише виконати свій громадянський обов’язок, а й підзаробити. Таких “cезонних” вакансій ціла палітра: на виборах можна працювати в територіальній або дільничній виборчій комісії, у штабі партії чи кандидата, спостерігачем або ж займатися промоцією. Крім того, таку роботу неважко знайти.
Якщо є бажання попрацювати на виборах офіційно, можна влаштуватися на роботу в одну з комісій, а їх – ціла система. На найвищому рівні – Центральна виборча комісія (ЦВК), далі – територіальні виборчі комісії (ТВК) і комісії, що організовують голосування на дільницях (ДВК).
Вибори-2015: претенденти на посаду мера Львова (Фото)
Простіше пересічному львів’янину влаштуватися працювати в одну з ДВК, бо до ТВК набирають тих людей, у яких уже є досвід роботи. Кожна комісія набирає на “сезонну” роботу 10 – 18 членів.
Якщо, відповідно до даних, оприлюднених на сайті ЦВК, у Львові й області вже сформовано до 700 ТВК, то жителі Львівщини отримали вже близько 9 тисяч робочих місць.
6 днів до виборів: які новації та що треба знати
Інформаційний директор Громадянської мережі ОПОРА у Львові Ірина Швець розповіла, як оплачують роботу працівників комісій. “Усі члени комісії отримують зарплату лише за день голосування – добові. Проте трьох осіб із керівного складу комісії, які працюють довше, на цей період звільняють від службових обов’язків з основного місця праці, і вони переходять працювати до дільниці. У разі, якщо вони ніде не працювали, їх просто офіційно влаштовують працювати на дільниці. Держава виплачує таким працівникам мінімальну заробітну плату. Оскільки керівний склад комісії працює близько двох тижнів, то отримує половину мінімальної зарплати плюс добові. Ці люди відповідають за організацію всього виборчого процесу: за отримання бюлетенів і виборчих списків, організацію голосування вже в день виборів, підрахунок голосів і транспортування бюлетенів до відповідних територіальних виборчих комісій. Також членам комісій можуть платити й партії, інтереси яких вони представляють. Проте ця оплата не є фіксована, тож точно підрахувати суму не вдасться”, – розповіла “Пошті” Ірина Швець.
Промоутер заробляє 150 – 200 грн за день, на наметі можна отримати трохи більше – 200 – 250 грн, на виборах – близько 1000 грн
Співрозмовниця додала, що в день виборів на дільницях також працюють спостерігачі. Щоправда, контроль за виборчим процесом вони здійснюють на волонтерських засадах. Від партій або кандидатів, яких вони представляють, спостерігачі можуть отримати оплату-мотивацію, яку не вдасться підрахувати також.
Чимало вакансій є у штабах партій, проте визначити, скільки на яку партію працює людей і яку плату вони за це отримують, дуже важко.
Якщо говорити про рівень обізнаності й вимоги до працівників на виборах, то добре знати про позицію партії, мати певні навички та бути організованим. Цього вимагають від членів ТВК, ДВК і спостерігачів. Агітатором же можна працювати без таких характеристик. Для того, аби влаштуватися на таку роботу, достатньо пошукати вакансію в інтернеті чи прийти безпосередньо у штаб.
Журналісти розмовляли з агітаторами на вулицях Львова. Здебільшого ними є безробітна молодь або пенсіонери. Кажуть, що стоять у наметах і на вулицях “за ідею” та “через любов до України”… Про розмір заробітку розповідати не хочуть. Інші деталі погоджуються виказати, проте за умови, якщо вимкнемо диктофон.
Хлопці, які стоять із наметом біля пам’ятника Шевченкові, кажуть, що знайшли роботу через спільноту в соцмережах “Промоутери. Львів”. Їм запропонували працювати агітаторами і вказали оплату. Те, яку політичну силу рекламуватимуть, хлопців не дуже цікавило, бо “зараз важкі часи, люди бідні, а заробляти якось треба”. Дуже боялися, що ми перевіряємо якість їхньої роботи, мовляв, “ходять тепер від партій такі інспектори; якщо попадешся – потім не заплатять”.
фото: Андрій Польовий
“Пошті” вдалося знайти декілька таких оголошень в інтернеті. Наприклад, “Для проведення промоції терміново потрібні енергійні ініціативні люди привабливої зовнішності, впевнені в собі, комунікабельні, з хорошою дикцією та інтелігентні, які розбираються в політичних та економічних процесах держави і Львова. Вік не має значення. Віддаватиметься перевага жителям Франківського району Львова, оскільки вони зможуть краще орієнтуватись у районі, в якому триватиме промоція. Оплата залежить від об’єму роботи. Передбачені бонуси за якість і швидкість!”
Ми спробували сконтактуватися з автором оголошення п. Надією і влаштуватися на запропоновану нею роботу. Це вдалося дуже швидко, без жодних співбесід чи іспитів. Братися за виконання обов’язків запропонували негайно. Працювати треба було всього чотири години, з 18.00 до 22.00. Обіцяли заплатити 70 грн. Потрібно було розповсюджувати інформацію про одного з кандидатів по квартирах. Інших вакансій уже не було, сказали, що це вже кінець сезону, залишки. “Хочете – хапайте, хочете – ні”, – байдуже додала Надія.
Про інші розцінки розповів чоловік, який має досвід ведення таких агітаційних кампаній, однак він волів залишитись анонімним.
“Оплата за вибори залежить від фінансового стану кандидата. До прикладу, агітатор заробляє 150 – 200 гривень за день, на наметі можна отримати трохи більше – 200 – 250 гривень, на виборах – близько 1000 гривень. За те, що в тебе на балконі місяць висітиме банер-реклама якоїсь політичної сили, платять близько 300 гривень”, – повідомив співрозмовник.
Він додав: аби провести якісну агітацію, треба організувати роботу цілої піраміди промоутерів. Так, кандидат влаштовує на роботу підрядника, що координуватиме весь процес. Той своєю чергою набирає субпідрядників, субпідрядник – промоутерів. Усю піраміду фінансує кандидат і виділяє фіксовану заробітну плату для кожного. Щоправда, часто до підрядників, на “низи”, доходить на 10 – 50% менше. Саме ці відсотки відмивають підрядники та субпідрядники.
Здебільшого агітатори – безробітна молодь або пенсіонери. Вони кажуть, що стоять у наметах і на вулицях “за ідею” та “через любов до України”
“На практиці схема працює приблизно так: “Алло! Васильку, мені треба на завтра п’ятьох людей. Скільки платиш за одну? Я даю 100 гривень. Ага, зрозумів”. І той Василько телефонує п’ятьом своїм друзям і каже: “Я вам плачу 75 гривень. Треба зробити таку і таку роботу”. А тому, хто зв’язувався з Васильком, дали 150 гривень за людину, тож усі залишаються задоволеними. Чи так: особа каже, що потрібно 10 людей для проведення акції, аби на таких-то точках працювало по двоє. Однак бере не по двоє, а по одному, тобто підписує більшу кількість людей, ніж працює насправді. Таким чином теж відмивають гроші”, – розповідає “Пошті” співрозмовник.
Він каже, що подібні махінації крутять і на дільницях, адже кошти, які за роботу платить членам ДВК і ТВК партія, нараховують неофіційно. Часто вони проходять через багато рук перед тим, як потрапити за місцем призначення.
“Припустимо, членам ДВК давали 1000 гривень. Ті, що відповідали за їх видачу, розбивали той платіж умовно на два шматки і виплачували по 200 гривень одного разу, потім ще по 300. Так, половина грошей залишилася в нього як у “виконавця замовлення”, – додав він.
Отож картина “Робота на виборах” має такий вигляд: відповідно до документів, ми побудували шикарну дорогу на чотири смуги, а насправді тільки ямки полатали.
Анатолій Романюк, професор кафедри політології ЛНУ ім. Івана Франка:
– У США і більшості країн ЄС трохи інше розуміння політичної партії, ніж у нас. Там нема партійного членства як такого, а на партію працює на волонтерських засадах людина, якій політична партія справді симпатизує, тож вона за неї голосує. Саме вона бере участь у партійних акціях та агітує за цю політичну силу під час виборів. У штабі партій працюють фахівці та менеджери, яких наймають, аби вони проводили якісну виборчу кампанію. У них схеми “заробляння на виборах” нема, бо для них вибори – виявлення громадянської позиції, реалізація громадянського обов’язку. У країнах Центральної Європи, які нещодавно долучилися до ЄС, є практика, коли за роботу в дільничних комісіях платять. Але це в менших масштабах, ніж у нас. Найімовірніше, кошти на це виділяє партія, яка звітує про витрати під час виборів. Завдяки системі фінансових моніторингів ця платня обліковується і є офіційною, не віддається в конверті. Зрозуміло, що система організації виборів в Україні потребує реформ. Проте один із кроків до покращення вже зробили – мова про запровадження державного фінансування. Це всіх проблем не вирішить, і цей крок потребує додаткових чинників: державного врегулювання вартості виборчих кампаній, тобто виборча кампанія має стати дешевою (тоді зможуть обирати громадських активістів, які не можуть сьогодні конкурувати з людьми, що мають великі гроші або можуть великі гроші вкласти в кампанію). Другий момент – фінансовий моніторинг незалежних інституцій, які б визначали, скільки коштів витрачають на виборчу кампанію кандидати, і застосували відповідні санкції щодо суб’єктів, які порушили фінансовий моніторинг. Країни Центральної Європи вже пройшли через це, тому в них вибори стали значно дешевшими, а загальна ситуація в країні здоровішою. Аби провести будь-які реформи, має бути міцна політична воля. З першого разу спроби можуть не спрацювати, але головне – це розуміння необхідності реформ.
Джерело: lvivpost.net.
Львів у новинах
Коханці з Київщини "розвели" львівський готель майже на 50 тисяч гривень