Будь-яка міська проза – це насамперед романтика мегаполісу, тобто поезія вулиць і майданів, хоч би як парадоксально це звучало. Навіть кохання столітньої давності, кримінальний сюжет і спортивні пристрасті, про які мова в цьому книжковому огляді, не матимуть "жанрового" окрасу, якщо в них не буде "міського" флеру. Тобто тих деталей і дрібничок, які зазвичай творять великий "львівський" сюжет.
Андрій Кокотюха. Коханка з площі Ринок. – Х.: Фоліо, 2016
Період, описаний у цьому ретро-детективі, насправді мало вивчений в українській історії. Що вже казати про його "наповнення" життєвим матеріалом, яке вдалося авторові роману на славу. Дев’ять місяців окупації Львова російськими військами, яка сталася одразу після початку Першої світової війни у 1914 році, заповнені в автора карколомними пригодами його улюбленого героя, адвоката Клима Кошового. Цього разу, кинутий до в’язниці за доносом і обвинувачений у зраді, він чекає на вирок, який у ті часи був суворим. Адже наш герой мав славу палкого оратора, не раз стаючи в обороні національних інтересів, а цього разу він захищав на процесі "мазепинця", який в часі заборони всього українського, висловив протест проти назви "малоросійський". Загалом постать адвоката Кошового в романі змушує згадати про видатного харківського правника Миколи Міхновського. Утім, будучи ув’язнений, як свого часу згаданий автор маніфесту "Самостійна Україна", герой роману потрапляє не на румунський фронт, а в пекло не менш карколомних подій, що сталися у Львові. Несподівано вбивають Божену Микульську, коханку офіцера генерального штабу царської армії. Що це було? Здійснення попереджень щодо колабораціонізму, адже їй не раз погрожували, засуджуючи зв'язки з російськими офіцерами? Розслідувати справу, а точніше, зам’яти її, як небажану і повну делікатних деталей, призначають колишнього в’язня. Якому, додамо, доводиться, борючись з окупантами, відстоювати сумнівну честь відомої львів’янки.
Наталія Гурницька. Мелодія кави в тональності сподівання. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017
Перший роман цієї авторки свого часу став неабиякою подією в сучасній українській літературі, вразивши, крім історії палкого кохання, ще й досконало вивченим, вивіреним і викладеним історичним минулим її рідного Львова. Цього разу – продовження історії життя головної героїні Анни, хоча, після смерті коханого чоловіка, старшого за віком польського красеня-шляхтича, це було скоріше виживання. Згадане кохання обернулося справжньою драмою, і не лише через страшну трагедію. Звісно, становище Анни "в тональності сподівання" зараз краще, аніж за часів, коли вона була коханкою Адама, одруженого чоловіка. Ніхто тепер не дорікне, що вона негідна товариства добропорядних жінок Львова чи що соромить власну родину. Але навіть опинившись після скромного помешкання на Краківській у великому панському будинку з анфіладами кімнат і ставши опікункою дітей покійного, нещасна дівчина майже не помічає цього "багатства". Будучи вагітна їхньою з Адамом дитиною, вона змушена коритися правилам "доброго товариства", згідно з якими, жінки в останні місяці вагітності, та ще й в жалобі, повинні сидіти вдома. "Далі костелу, цвинтаря і помешкання Терези взагалі нічого носа потикати, - сумує дівчина. - Навіть на звичайну прогулянку по Верхніх Валах чи по вулиці
Карла Людвіга нижчій або ж вищій не вийдеш. Порядні жінки суворо осудять і про майбутні візити в пристойне товариство чи на карнавальні забави можна забути надовго, якщо взагалі не назавжди", Що ж до самого роману, то забути про нього вдасться ще не скоро – описані в ньому львівські звичаї, родинні стосунки, а також відновлена в оповіді топонімічна архаїка стародавнього міста довго не відпускатимуть читача своєї щирою любов’ю до екзотичного Львова
Богдан Коломійчук. Візит доктора Фройда. – Х.: Фоліо, 2017
З випадкової зустрічі на вулиці, коли головний герой мало не розпрощався з життям під колесами візника, починається ця неймовірна історія. Нічні кошмари, нудна праця в конторі, заздрість до більш успішних колег та їх коханок з боку тихого провінціала, що потрапив до гамірної столиці, стають причиною неврозу. Звісно, вирвавшись з лабетів смерті, він потрапляє до рук досвідченого психіатра, того самого уславленого доктора Фройда. І читацька насолода від впізнавання методів світила науки з його методом звільнення "підсвідомого" починає вже з перших сторінок. "- Все це досить лавно... пробачте, досить давно зі мною... – мовить наш герой на прийомі. - Як ви чудово обмовились, - посміхнувся доктор. - У мене пересохло в горлі, - виправдався Німанд і виразно глянув на графин з водою. Перехопивши його погляд, психіатр наповнив склянку і поставив її перед Якубом.- Насправді, ви хотіли сказати "Все це лайно", - незворушно пояснив Фройд, - але свідомість нагадала вам про виховання". Діагноз сексуального невдоволення, звісно, при цьому був поставлений слушно, але чи не пов'язана хвороба із вбивствами жінок, які почалися після візиту нещасного клерка? Комісару зі Львова, до якого звертаються по допомогу, намагається розслідувати зв'язок між маніяком, що вбиває повій, і сумними досягненнями, так би мовити, сучасної науки. Психіатрія неодноразово ставала в пригоді каральній медицині, але чи впорається вона цього разу не з інакомислячими, а з кримінальним злочином, що стався на початку минулого століття?
Юрій Винничук. Галицька кухня. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2016
Як стверджує автор, його книга відрізняється від безлічі інших кулінарних фоліантів не тільки тим, що вперше представляє саме кухню Галичини, але й тим, що складається не з рецептів, скопійованих в інших виданнях, а з сімейних переказів. Які відомий львівський містифікатор Юрій Винничук у різний час випробував на собі і своїй родині, уточнив склад і вибрав оптимальну композицію інгредієнтів. Словом, це збірка страв, більшість з яких були і є частими гостями на його родинному столі. Крім рецептів відомих особистостей на зразок гарячих бутербродів від Тараса Чубая, тут зібрані, звичайно ж, мамині рецепти. "До нас часто приходили гості, - згадує автор. - Серед них були також співпрацівники тата і мами – східняки, євреї і росіяни. Вони були в захваті від тих страв, які подавала мама, бо вона завше з нічого могла зробити щось. Ну, наприклад, капелюшки сироїжок смажила в клярі, а всі гості були свято впевнені, що їдять рибу". Найбільшою ж "атракцією", як можна дізнатися з історій про смачну та здорову їжу вигадливих галичан, був козацький борщ. Який мама, природно, готувала на Різдво, Старий новий рік і на Водохреще, і рецепт якого, безумовно, можна знайти в цій "смачній" книзі.
Денис Мандзюк. Копаний м’яч. Коротка iсторiя украiнського футболу в Галичинi 1909-1944. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2017
Найцікавіші у цій захопливій книжці про футбол в Галичині початку ХХ століття, звичайно, авторські версії й оцінки тодішніх футбольних подій та інтриг. Не менш приємний бонус до історії матчів, а також життєписів популярних у міжвоєнні роки футболістів, маємо у вигляді добірки фейлетонів наприкінці дослідження. Так само важливо відтворення мовного середовища тієї епохи, коли наша українська спортивна термінологія тільки починала з'являтися, баскетбол називали "кошиківкою", хокей - "гаківкою", а футбол став "копаним м’ячем". "Українці тоді не мали власної держави, потрібно було боронити свою ідентичність, - зауважує автор. - Футбол став одним із найдієвіших засобів для цього. Аби довести зверхність над опонентами, не треба було вдаватися до дипломатичних інтриг чи силою демонструвати свою непокірність. Достатньо було знайти 11 спритних чоловіків, одягнути їх в однакові сорочки та випустити на поле. Перемоги над польськими і єврейськими командами піднімали дух українців. Товариські зустрічі проти "закордонних" гостей з Ужгорода чи Чернівців ставали справжнім національним святом. Футболістів вважали героями або зрадниками - залежно від результату. Недарма ж спортивні турніри тоді називали "мистецтвами",а їхніх переможців - "мистцями".
Ігор Бондар-Терещенко спеціально для VG Львів.
Дивись ще:
Не пропусти: у Львові розпочався фестиваль "Вечори французького кіно"
Сакура, вино та повітряні кулі: ТОП фестивалів весни-2017 на Західній Україні
Вже у Львові: у широкий прокат вийшов фільм про Голодомор "Гіркі жнива"