З досягненням 18-ти річного віку кожен громадянин громадянин України має право безкоштовно отримати п’ять ділянок землі під різні цілі. Як це зробити Vgorode.ua розповідають адвокати Юлія Антоненко та Ігор Тарасенко.
Земельні ділянки яких розмірів можна отримати
За словами Юлії Антоненко, право на безоплатне отримання земельної ділянки в Україні існує і передбачене Земельним кодексом України. Кожен громадянин України має право один раз безкоштовно отримати землю певного цільового призначення в межах встановених норм.
Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок у таких межах: для ведення особистого селянського господарства — до 2 гектарів; для ведення садівництва — до 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування житлового будинку: у селі — до 0,25 гектара, у селищі — до 0,15 гектара, у місті — до 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва — до 0,10 гектара; для будівництва індивідуального гаража — до 0,01 гектара; для ведення фермерського господарства — у розмірі земельної паю, визначеної для відповідної місцевості.
"Але це не "автоматична роздача землі", — наголошує Ігор Тарасенко, — і не гарантія отримати саме ту ділянку, яку людина побачила на карті або біля населеного пункту.
Куди звертатися
Залежно від місця розташування землі до місцевої ради або до органу, який розпоряджається державною землею.
Якщо це земля комунальної власності — до відповідної сільської, селищної або міської ради.
Якщо це земля державної власності — залежно від категорії землі та її місця розташування, це можуть бути відповідні органи виконавчої влади або територіальні органи Держгеокадастру. На практиці найчастіше люди звертаються саме до місцевої ради, якщо йдеться про землі громади.
Подання відбувається через клопотання із зазначенням бажаного місця розташування ділянки.
Що потрібно подати
Людина подає клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою. У цьому клопотанні необхідно зазначити: цільове призначення земельної ділянки; орієнтовний розмір ділянки; бажане місце її розташування.
До клопотання зазвичай додаються графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копія паспорта, документи щодо пільг — якщо такі є, а для фермерського господарства — документи про досвід роботи в сільському господарстві або аграрну освіту. Закон також прямо забороняє вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені процедурою.
Покрокова інструкція
"Спочатку особа подає клопотання до відповідного органу. Орган влади або місцевого самоврядування має розглянути його та прийняти рішення: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою або надати мотивовану відмову", — розповідає Ігор Тарасенко.
Після отримання дозволу особа замовляє проєкт землеустрою у сертифікованого землевпорядника. Далі земельна ділянка реєструється у Державному земельному кадастрі, їй присвоюється кадастровий номер. Після цього проєкт землеустрою подається на затвердження, а вже після затвердження особа реєструє право власності на земельну ділянку.
"Тобто право власності виникає не з моменту подання заяви і навіть не з моменту надання дозволу на розробку документації. Право власності виникає лише після завершення процедури та державної реєстрації права", — наголошує Тарасенко.
У чому головна проблема
"Головна складність — не саме право, а наявність вільної землі та рішення органу влади, — пояснює Юлія Антоненко. — У багатьох громадах вільних ділянок майже немає або вони вже зарезервовані. Тому навіть за наявності законного права процедура може тривати довго або завершитися відмовою".
Обмеження під час воєнного стану
Як розповідає Ігор Тарасенко, станом на 2026 рік діє важлива норма: у період воєнного стану безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність заборонена. Також заборонено надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі та розроблення такої документації. Це передбачено підпунктом 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України.
Це означає, що зараз у більшості випадків громадянин не зможе фактично пройти звичайну процедуру безоплатної приватизації "з нуля".
"І ось тут важливо пояснити чесно: право на безоплатну приватизацію не скасоване, але його реалізація на час воєнного стану фактично заблокована для більшості стандартних ситуацій", — каже адвокат.
Які є винятки під час воєнного стану
Заборона не стосується безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких ділянках об’єктів нерухомого майна — будівель або споруд.
Також виняток стосується передачі у приватну власність громадянам України земельних ділянок, які були передані їм у користування до набрання чинності Земельним кодексом України.
Простими словами: якщо людина просто хоче зараз отримати "вільну" ділянку для ОСГ — це одна ситуація, і вона підпадає під воєнні обмеження. Якщо ж у людини вже є будинок, споруда або законне користування землею з давнього періоду — ситуація може бути іншою, і її потрібно аналізувати окремо.
Чи мають учасники бойових дій перевагу
Учасники бойових дій та окремі пільгові категорії дійсно можуть мати пріоритет або додаткові гарантії щодо отримання землі. Але потрібно розуміти: пільга не скасовує загального порядку, не замінює рішення органу влади і не обходить обмеження воєнного стану.
На практиці це означає, що статус УБД може бути важливим аргументом, але сам по собі він не створює автоматичного права власності на конкретну ділянку.
"Найпоширеніші причини відмов або фактичного блокування процедури: земельна ділянка вже перебуває у власності або користуванні іншої особи; земля не є вільною; обране місце не відповідає містобудівній або землевпорядній документації; земля має інше цільове призначення; орган влади посилається на воєнну заборону; особа вже використала право на безоплатну приватизацію за відповідним видом цільового призначення; клопотання складене формально, без належних графічних матеріалів або без чіткого визначення бажаного місця", — розповідає Ігор Тарасенко.
При цьому, за його словами, відмова має бути не "відпискою", а мотивованим рішенням. Якщо орган влади просто не розглядає заяву, не виносить рішення або надсилає лист замість належного рішення — такі дії можуть бути предметом оскарження.