Відомий львовзнавець Ілько Лемко розповів Vgorodе про старі пам’ятники і кам’яниці, які зникли під руйнівною дією часу.
В минуле канули цілі вулиці і будинки, пам’ятники і храми, але вони залишились на старовинних світлинах, в історичних легендах і архівах.
На проспекті Свободи полювали качок
Прогулюючись проспектом Свободи, навіть важко собі уявити, що два століття назад тут було не що інше, як болотяна заплава ріки Полтви, яка поросла очеретом, а над нею час від часу чути було крики диких качок, на яких наші прадіди полювали, сидячи в човнах.
- Після того, як Галичина увійшла до складу Австрійської імперії в кінці XVIII– на початку XIXстоліття, - розповідає Ілько Лемко, - тут, розібравши оборонні вали, влаштували бульвар для спацерів* містками через Полтву.
Цими місточками дефілювали міські модниці, убрані в розкішні сукні. Тут також появились і перші у Львові кав’ярні, кондитерські, а в 1841 році навіть перший кіоск з морозивом.
В серпні 1840 року в нашому місті відбулась перша демонстрація феміністок. Одна з них, до речі, палила цигарки.
* Спацер - прохід, прогулянка
Фото:mmaryniak.livejournal.com
Найперший пам’ятник в Україні поставили у Львові
Колись центр міста прикрашали численні скульптури, яких, на жаль, вже давно нема.
Перший пам’ятник на Україні має львівське походження. Його побудували в середині XVIIIстоліття. Це була скульптура гетьмана Станіслава Яблоновського, захисника Львова від останнього набігу татарів 1695 року.
В серединіXIXстоліття його перенесли і встановили біля нинішнього Національного музею, після чого цю центральну вулицю міста почали називати Валами Гетманськими.
А в 30-ті роки ХХ століття пам’ятник "почав заваджати" і його перенесли на площу Трибунальську, ближче до костелу Єзуїтів, звідки він, після того, як в 1944 році Червона армія увійшла в місто, - безслідно зник.
Архангелу Михаїлу батяри вкрали крила
Але це теж було дуже давно. Скульптура святого стояла у другій половині ХІХ століття на Гетманських Валах. Архангела Михаїла, який знищує Сатану, відлили з бронзи ще на початку ХVIIIстоліття і вона прикрашала Королівський арсенал. Після її появи львівські батяри, тодішні мисливці за кольоровим металом, в 1873 році вкрали в архангела позолочені крила і він залишився безкрилим.
В кінці ХІХ століття, коли Полтву в центральній частині міста цілком "загнали" під землю, архангела Михаїла звідти забрали і урочисто передали в Київ, де він зараз і "прописаний".
фото: lvivcenter.org
Короля Яна III Собеского радянські солдати плутали з гетьманом Хмельницьким
Пам’ятник королю, який вважався одним з найкращих львівських пам’ятників тих часів колись стояв приблизно на тому місці, на якому зараз є пам’ятник Великому Кобзарю.
З нагоди 200-літнього ювілею розгрому турецьких військ під Віднем, австрійська влада дозволила в кінці XIXстоліття звести у Львові пам’ятник польському королю Яну IIIСобескому, захиснику міста від турків і татарів.
Львів’янин Тадей Баронч відлив помпезний монумент в 1898 році.
Після Другої світової війни радянські воїни з задоволенням фотографувались біля пам’ятника, наївно вважаючи, що це ніхто інший, як Богдан Хмельницький.
Але влада Рад все ж наполегливо порекомендувала з часом полякам забрати зі Львова пам’ятник. І в 1950 році Ян Собеский "виїхав" до Варшави. І вже, починаючи з 1965 року монумент стоїть в Гданьську (Польща).
фото: uk.wikipedia.org
Високий Замок з’явився завдяки Францішеку Смольці
В стародавньому Львові все було інакше. Колись на місці сучасного монумента українським міліціонерами (площа Григоренка) в 1912 році височів пам’ятник діячеві польського національного руху ХІХ століття Францішеку Смольці. Цей діяч прославився тим, що ініціював спорудження на Високому Замку так званого кургану 300-ліття Люблінської унії, тобто союзу Польщі і Литви. Завдяки йому ми зараз можемо милуватися нашим неповторним містом з найвищої точки – 413 метрів над рівнем моря.
Після Другої світової війни радянська влада знову запропонувала забрати полякам до себе, в Польщу. Але тодішня польська влада відмовилась і його просто знищили.
Наміснику Галичини студенти одягали "ноцник" на голову
Зараз на початку алеї парку імені Івана Франка стоїть чавунна ваза з зображенням знаменитих "Алегорій життя". Створив її відомий датський скульптор ХІХ століття Торвальдсен.
А сторіччя назад, починаючи з 1902 року, на цьому місці стояв за панування матінки Австрії, пам’ятник тричі наміснику Галичини поляку Агенору Голуховському, який був засновником Сільськогосподарської академії в Дублянах і Львівської політехніки.
Відомий своєю пропольською політикою, він ввів в Галичині польську мову в урядових установах і судах.
На початку ХХ століття у Львові посилився рух з впровадження української мови в навчальних закладах і боротьба за відкриття Українського університету. Отоді українські студенти і почали одягати ненависнику українства Голуховському кожної ночі горшок на голову, а поліція мала щодня роботу: знімати "ноцник" з голови. Тоді ж ввели цілодобове чергування біля пам’ятника, щоб якось завадити українцям глумитися над монументом.
Цей пам’ятник після війни поляки теж відмовились забирати, вважаючи, швидше за все, свого патріота діячем місцевого масштабу, хоча, насправді, монумент був витвором монументального мистецтва. Його доля була такою ж, як і попереднього пам’ятника.
Фото: tvoemisto.tv
ЩЕ ПРО НЕВІДОМИЙ ЛЬВІВ:
Невідомий Львів: готель для письменників, шаха та імператора
Невідомий Львів: як львів'яни "звалили з ніг" Толстого
Пізнаємо невідомий Львів: будинок-кросворд, Пікассо в трусах, пам'ятник рюкзаку
Факти, які ви ще не знаєте про Львів