Які музеї Львова найцікавіші: думки львів'ян

Журналісти розпитали відомих містян, які музеї Львова вони вважають найцікавішими. Ось що кажуть люди: 

Моя дружина працює у Львівському історичному музеї. Я там буваю найчастіше. А знаєте, що туристи кажуть? Львів’яни живуть як у музеї. 

Однозначно сказати, який з львівських музеїв найцікавіший, неможливо. Якщо хтось хоче побувати на природі, раджу Музей народної архітектури і побуту “Шевченківський гай”. 

А якщо більш науково підійти до справи, то напевно Львівський історичний музей. Там є різні відділи з різними аспектами історії України. Як на мене, найцікавіший відділ присвячений визвольній боротьбі. 

Якщо волієте глибше зануритися в українську культуру та етнографію, підіть у Музей етнографії та художнього промислу. Якщо вас цікавить боротьба українського народу (а зараз це дуже актуально), відвідайте Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”. А якщо когось цікавлять окремі персоналії львівські, то краще піти по музеях Соломії Крушельницької, Івана Труша, Івана Франка – меморіальних музеях конкретних людей. 

З досвіду скажу, що туристів приваблює аптека-музей “Під чорним орлом”, а студентів-медиків – Музей історії медицини Галичини імені Мар’яна Панчишина. У Львові багато спеціалізованих музеїв. Думаю, дітям буде цікаво побувати в музеї пожежної справи при Головному управлінні ДСНС України. Про нього мало знають. І, звісно ж, класика – Національний музей імені Андрея Шептицького.

Для мене особисто цікавими є багато львівських музеїв. Їх коридорами люблю ходити і сама, і з друзями, і з дітьми-пластунами. Щоразу після їх відвідування відкриваю для себе нові враження. 

Наприклад, з досвіду пластування знаю, що дітям цікаво ходити в Галерею історичного українського військового однострою, що на площі Ринок, у Природознавчий музей і Шевченківський гай. Можу порадити їм відвідати інтерактивний музей “Таємна аптека” та музей пожежної справи при Головному управлінні ДСНС України, що на вулиці Підвальній. 

Не можу сказати, що з пластунами ходимо в музеї регулярно і часто, та все ж використовуємо їх для додаткового виховання. Особливо діти полюбляють відвідувати профільні виставки (у тій же пожежній частині або Музей історії Львівської залізниці). Звісно, багато що залежить від організаторів та екскурсоводів. Вважаю, якщо розповідь гарно подати, то цікавим може стати будь-який музей. 

Якщо ж говорити про дорослу аудиторію, то для мене особисто надихаючими є Музей етнографії та художнього промислу і Національний музей імені Андрея Шептицького, а ось за величчю та постійністю – кам’яниця Корнякта. До речі, востаннє я відвідала саме цю пам’ятку.

Назагал я не надто люблю музеї. Та все ж Львівський історичний музей близький мені з дитинства. Останній раз я там був із донькою, можливо, років сім тому. 

Найбільше мене в експозиції цього музею вражає панорама стародавнього Львова кінця ХVIII століття Зигмунда Розвадовського та Станіслава Яновського, зроблена в 1929 році. Чомусь вона мені дуже подобається, я люблю на неї дивитися, подобаються мені й репродукції цієї панорами. 

Звичайно, з часом у Львові потрібно буде зробити музей Революції Гідності 2013-2014 років і війни. Та це з часом. Є у Львові Музей визвольних змагань на Лисенка 23, але, звісно, ті події, які ми пережили за останні два роки, треба буде відтворити у експозиціях. 

Здається, у Києві вже є музей і Помаранчевої революції, і Революції Гідності в нас. Напевно, треба просто накопичити експозиції. Рано чи пізно такий музей точно повинен бути.

На мою думку, цікавим є Природознавчий музей Львова. У нього зараз чималі кошти вкладають різні фонди і олігархи. Не менш цікавими є Львівський історичний музей та Національний музей імені Андрея Шептицького. 

Там є на що подивитись і що запам’ятати. Також у нашому місті доволі добре розвивається музей просто неба – Шевченківський гай. Там завжди організовують цікаві атракції, а тому містяни і туристи відвідують його весь рік. 

Проте не всі львівські музеї є інтерактивними, себто досі не мають свого сайту, де можна було б прочитати про експонати, дізнатись графік роботи та вартість вхідного квитка. Їхнє керівництво вважає, що люди повинні для початку прийти у музей, а вже там їм все про все розкажуть. Це неправильно! 

В світі сучасних технологій люди хочуть дізнаватись усе в онлайн-режимі з ґаджетів, і керівництво музеїв повинно про це потурбуватись. Думаю, тоді й відвідувачів побільшає.

Коли їду в нове місце, то обов’язково іду в музей. Львівські музеї сприймаю лише через призму професії, бо доводиться там бувати лише тоді, коли щось нове відкривають. 

У більшості львівських музеїв варто змінювати керівників або їхнє уявлення про музей. Музеї повинні жити, в них не лише має пахнути пастою до підлоги. Львову більше ніяких нових музеїв не потрібно, варто навести лад у тих, що маємо. 

Ми вшановуємо 150-річчя Митрополита Андрея Шептицького, який створив у Львові на Драгоманова (не на нинішньому проспекті Свободи) музей. Віддав усю свою колекцію туди. Цей музей розташований у чудовому місці, де можна проводити не лише виставки, а й пленери, атракції. 

Там, у палаці, мав би бути музей, присвячений самому Митрополитові. Нічого, все мертве. Це ганьба для львів’ян! Я не хочу чути виправдань: немає грошей, ми не можемо… Якщо не можете, поступіться місцем тим, хто хоче і зможе змінити ситуацію.

Найцікавішими у Львові мені видаються галерея “Равлик”, Музей Ідей і галерея “Дзиґа”. Саме вони є колоритними для Львова. 

“Равлик” дуже цінний для нашого міста, адже його засновник – Юрко Гайда виходить за рамки розуміння звичного музею. Тут можна пройтися львівськими підземеллями і самому все побачити, тут дуже багато зусиль і душі вкладено. Колись тут тримали… мітли і граблі, а Юрко зі студентами зробив диво! Тепер тут можна побачити унікальну колекцію львівських левів. 

Він проводить дуже потрібну роботу – шукає у місті левів, які руйнуються, і спонсорів-опікунів, які б ними займалися. Такі музеї інтегровані в життя міста, вони не просто виставляють окремі експонати і все. Музей сьогодні – це інтерактивне середовище, “експериментаріум”, де відбуваються різні комунікації між різними людьми. 

Музей Ідей також унікальний. Це місце, яке живе. Тут можна поставити екран перед клумбами і подивитися кіно, а потім смачно поїсти у “Трапезній”. А всі оті танцювальні й кіновечори! 

“Дзиґа” – це не зовсім музей у традиційному розумінні слова, але це весь креативний Львів. Крім того, тут вечорами можна послухати джаз дуже високого рівня. Це місце, яке, без сумніву, змінило Львів, місце, де народжуються нові ідеї, які тут експонуються і якими заражається решта країни. 

Львову потрібен музей міста – не просто окремі історичні експонати, а інтерактивний музей, у якому можна не лише споглядати минуле, а й заглянути в майбутнє Львова. А може, й окремий відділ футурології, де можна було б спробувати уявити, яким буде майбутнє нашого міста.

Перше, що спадає на думку, – вже не існуючий сьогодні Музей меблів. Мала честь бути на екскурсії цим музеєм від одного з його засновників –Любомира Любченка. Через відстоювання фондів цього музею він відбув заслання у Казахстані. 

Взагалі усі львівські музеї надзвичайно цікаві, якщо відвідувати їх у супроводі гіда. Музейні працівники займаються своєю справою виключно з любові до “своїх” музеїв, тож відповідно їхні розповіді – це найкращі розповіді про багатющу історію нашого краю. 

Подобається музей в Палаці Бандінеллі та заново відкрита філія Національного музею у Львові на вулиці Драгоманова. Мушу відзначити й чудову інтерактивну виставку “Відчуй себе дослідником” у Природознавчому музеї. Такі проекти заохочують дітей відвідувати музеї і є надзвичайно пізнавальними.

По матеріалам lvivpost.net. 

Читайте також: 

ВелоЛьвів: де у місті взяти ровер в оренду та скільки це коштує

Безкоштовне місто: де у Львові подивитись кіно та позайматися йогою на свіжому повітрі

Від підземель до дахів: топ кращих екскурсоводів та екскурсій у Львові