На вікенд до Чернівців: що подивитись у місті

Фото: http://files.qrz.com/

Дозвілля та їжа

06 листопада 2015 17:52

Автор: Анна Покровская

Зараз, коли запустили потяг Львів – Чернівці, багато львів’ян їздять туди на вихідні. Від початку курсування потяг перевіз вже майже 6 тисяч пасажирів, повідомили у прес-центрі Львівської залізниці. Залізничники додали, що від 6 листопада потяг Львів-Чернівці-Львів здійснюватиме зупинку на станції Снятин.

Отже, що цікавого можна подивитись, та куди обов'язково треба сходити в Чернівцях.

Турецька площа

За молдавсько-турецьких часів, тобто до кінця XVIII ст., Чернівці своїм виглядом нагадували радше велике село. Розкидані поміж пагорбами хатини міщан були оточені городами та садками, тож до такої забудови якнайменше пасувало поняття "архітектурний ансамбль". Тодішнє середмістя охоплювало невелику територію схилу та низини в районі сучасних вулиць Головної (на самому початку), Шолом-Алейхема, А. Барбюса, Петра Сагайдачного, Турецької та прилеглих до них вуличок і провулків. Єдиним з трьох майданів тодішніх Чернівців, що зберігся дотепер, є Турецька площа...

Поверніться пішки по вулиці Шкільній до перехрестя з вул. Шолом-Алейхема й Головною – колишньої площі Святого Хреста, тобто туди, куди Ви приїхали тролейбусом. Назва цієї вулиці походить від першої школи, яка з’явилась тут на початку австрійської доби у 1784 р. На жаль, вона не збереглася, натомість на своєму місці залишилась споруда колишньої другої чернівецької школи з меморіальною дошкою про те, що тут навчався майбутній великий румунський поет – Міхай Емінеску.

Колишня площа Святого Хреста

Площа Святого Хреста знаходилася на роздоріжжі теперішніх вулиць Шолом-Алейхема, Шкільної й Головної. Звідси наприкінці XVIII ст. розпочалася забудова міста новоспеченою австрійською владою. Площа стала, власне, першим архітектурним ансамблем австрійських Чернівців: мурований костел Воздвиження Святого Хреста разом із адміністративними спорудами – "Генеральським домом", гауптвахтою та сусідніми кам'яницями – надали їй привабливого, насправді європейського вигляду. Від цієї тоді центральної площі в усі кінці міста розходилися вулиці, які забудовувалися й подовжувалися разом зі зростанням Чернівців...

Вздовж лівої бічної стіни костелу Воздвиження Святого Хреста, на якій знаходиться сонячний годинник, тягнеться вулиця Бетховена. Пройдіть нею до площі Філармонії. По дорозі зверніть увагу на старі металеві електричні стовпчики, які збереглися ще з австрійських часів. До речі, електричне освітлення у Чернівцях з’явилося у 1896 р., а наступного року вулицями міста пішов трамвай.

Площа Філармонії

Одним із найстаріших майданів середмістя, який розквіт за австрійської доби, є площа Філармонії. Історія цього майдану сягає кінця XVIII ст., коли тут розташовувався ринок, де торгували переважно мукою. Звідси і перша його назва – Мучний, чи, по-німецьки, Мельпляц. Окрім торжища тоді тут знаходилися військові склади та крайова в’язниця, які знесли в середині XIX ст., а на їх місці збудували житлові двоповерхові кам’яниці. Тож площа стала набувати пристойного вигляду та її вподобали чернівецькі меломани, які плекали мрію про власне концертне приміщення. У 1880 р., після зведення тут будинку Музичного товариства, площу перейменували на честь кронпринца Рудольфа – Рудольфспляц...

Обійдіть будівлю філармонії з правого боку по вулиці Чайковського та ознайомтеся з меморіальними дошками на її бічній стіні. Там, де будівля філармонії закінчується, поверніть праворуч на вул. Худякова та пройдіть нею до Центральної площі. По дорозі з лівого боку зверніть увагу на споруду Головного поштамту, збудовану наприкінці ХІХ ст. у стилі італійського відродження.

Центральна площа

Центр Чернівців уособлює Центральна площа, у минулому майдан Ринок або Рінґпляц, що є серцем міста ось уже майже два століття. Площа справді є центральною – від неї як промінці розходяться врізнобіч майже всі головні вулиці міста: Головна, Руська, Університетська, І. Франка, О. Кобилянської та ін. Архітектурний ансамбль майдану Ринок, що почав формуватися на рубежі XVIII-ХІХ ст., став уособлювати нове обличчя міста. Однак справді європейського вигляду площа набула лише після спорудження тут у 40-х роках ХІХ ст. ратуші, яка назавжди закріпила за майданом статус центру Чернівців й головного осередку міського життя...

Промінцем від Центральної площі тягнеться вулиця Ольги Кобилянської. На її початок Вам вкаже граційна кутова вежа колишньої кав'ярні "Габсбург", яка височіє ліворуч від Ратуші. Прогуляйтеся цією єдиною в Чернівцях пішохідною вулицею, а по дорозі загляньте у внутрішні подвір’я, зокрема будинку під № 22. Не затримуйтеся біля Кафедрального собору, що буде з правого боку, – Ви його відвідаєте пізніше. Натомість одразу після собору на перехресті поверніть ліворуч і вулицею Вірменською спустіться до Вірменської церкви. Потім поверніть праворуч і пройдіть по вул. Українській до першого перехрестя. Тут знову поверніть праворуч і вулицею Челюскінців поверніться на вул. О. Кобилянської.

Вулиця Ольги Кобилянської

Промінцем від Центральної площі тягнеться вулиця Ольги Кобилянської – єдина у Чернівцях пішохідна вулиця. Дата народження тодішньої Молодіївської, а пізніше Панської вулиці відома точно: в 1786 році на розі Центральної площі та теперішньої Кобилянської був закладений перший мурований будинок, а перед тим на його місці довелося викорчувати чимало пеньків. На початку XX ст. старожитні хатки були витіснені дво- і триповерховими стильними кам'яницями, а саму вулицю забрукували. Ще живі ті чернівчани, котрі пам’ятають, як тодішню Панську двірники мили водою з милом по кілька разів на день, а поліціант примушував кожного "нечупару" з брудним взуттям гарно витерти ноги, перш ніж ступити на бруківку...

Верніться вулицею О. Кобилянської до перехрестя, звідки Ви спускалися до Вірменської церкви. Поверніть тут ліворуч на вулицю Кафедральну та відвідайте Кафедральний собор Святого Духа. На його подвір’ї, ліворуч від головного входу, є безкоштовний туалет WC. Перейдіть вулицю Головну та пройдіть далі по вул. Кафедральній до Соборної площі. По дорозі зверніть увагу на Костел Серце Ісуса, що буде з лівого боку в кінці вул. Поповича, а також на будівлю колишньої Крайової управи Буковини.

Соборна площа, у минулому Австріяпляц, є найвищою точкою старого міста – 225 м над рівнем моря. Колишня назва площі пов’язана з монументом Австрії, який був споруджений у 1875 р. з нагоди сторіччя приєднання Буковини до імперії Габсбургів і знесений румунською владою після Першої світової війни. До архітектурного ансамблю Соборної площі також належить пам’ятник радянським воякам, загиблим у Другій світовій війні, споруджений у 1946 р. на місці недобудованого румунського військового меморіалу.

Від Соборної площі пройдіть повз пам’ятник загиблим радянським воякам по вул. Червоноармійській до вул. Головної. На розі цих вулиць знаходиться розколота брила з дерев’яним хрестом – все, що залишилося від пам’ятника полеглим солдатам 41-го піхотного полку австрійського війська, сформованого буковинцями, знесеного радянською владою у 1949 р. Спустіться трохи вулицею Головною й одразу після готелю "Київ", що буде з лівого боку, поверніть ліворуч і пройдіть Готельним провулком до вул. І. Франка. Трохи спустіться по ній праворуч і одразу поверніть ліворуч на вул. А. Міцкевича, а потім – праворуч на вул. М. Ватутіна. По вул. М. Ватутіна пройдіть до Театральної площі, по дорозі зверніть увагу на будівлю колишнього Палацу юстиції, що буде на початку вулиці з лівого боку.

Театральна площа

Наприкінці ХVIII ст. там, де тепер Театральна площа, була околиця міста, за якою починався густий ліс. Пізніше тут знаходилися військові склади з провіантом, які були знесені на початку XX ст., коли на площі розпочалась активна забудова. У середині XIX ст. на майдані торгували зерном. Пізніше торгівлю зерном перенесли в інше місце, а натомість майдан облюбували торговці рибою, тож він став називатися Рибним – Фішпляцом. Наприкінці XIX ст. цю площу офіційно назвали на честь монаршої особи ім'ям Єлизавети. До початку XX ст., попри пишну назву, Єлизаветпляц залишався пересічним базарним майданом, куди городяни навідувалися хіба що для купівлі харчів. Перевтілення цієї містечково-базарної площі в імпозантний і стильний європейський майдан відбулося завдяки спорудженню тут у 1904-1905 рр. нового міського театру...

Обійдіть театр з правого боку, позаду нього поверніть праворуч на вулицю Гете і по ній спустіться до перехрестя з вул. Університетською. Тут поверніть ліворуч і пройдіть вулицею Університетською до колишньої Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, де сьогодні знаходиться Чернівецький національний університет. На початку по дорозі з правого боку зверніть увагу на перший корпус університету, відкритий у жовтні 1875 р. указом цісаря Австро-Угорщини Франса Йосифа, про що свідчить меморіальна дошка на його фасаді. Потрапити на територію університету можна до 5 години, заплативши за вхід 10 грн. з особи. Щоб оглянути внутрішні приміщення колишньої Резиденції Буковинських митрополитів, слід замовити екскурсію.

Університет (колишня Резиденція Буковинських митрополитів)

Серед визначних пам’яток Чернівців особливе місце посідає архітектурний ансамбль колишньої Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, включений до всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Він був побудований на місці старого єпископського будинку в 1864-1882 рр. Нині тут розмістилися центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Цей унікальний архітектурний ансамбль з’явився на світ завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на будівництво нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року, одразу після освячення Кафедрального Свято-Духівського собору, владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції...

Навпроти входу до Університету знаходиться кінцева зупинка кількох тролейбусних маршрутів. Сядьте на тролейбус № 2 або № 4 і проїдьте до зупинки "Садовського" – третя, не рахуючи кінцеву. Вам виходити одразу після Центральної площі, на якій Ви вже були, так що легко зорієнтуєтеся. Тут на розі вулиць Руської та Ломоносова знаходиться, побудована у стилі українського бароко, Успенська греко-католицька церква. Пройдіть трохи вперед вулицею Руською та з лівого боку побачите Миколаївський кафедральний собор, зведений за зразком румунської культової архітектури, на що вказують "кручені" бані храму. Позаду нього на вулиці Сагайдачного знаходиться найдавніша культова пам’ятка міста – дерев’яна церква Святого Миколая. Тут наша прогулянка добігає кінця. До речі, по вулиці Сагайдачного можна повернутися на Турецьку площу.

На вікенд до Чернівців: що подивитись у місті фото