Що вирішила львівська громада: пам’ятник Шептицькому чи сквер

12 березня  вперше за круглим столом  у Львові зібралися люди, які мають різні думки щодо спорудження пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому.

Серед них були присутні представники Церкви, Львівської міської ради, архітектори, дендрологи та громадські активісти, котрі виступають проти руйнування скверу  навпроти церкви Юра заради будівництва дороги.

Сім годин тривали баталії, після яких було досягнуте спільне рішення – що пам’ятнику митрополиту у Львові бути, причому вже в цьому році.

Однак концепцію треба доопрацювати експертній групі і представити її 26 квітня на громадських слуханнях.

Небайдужих щодо спорудження пам’ятника було стільки, що люди стояли навіть на вулиці. А конференц-зал Центру міської історії Центрально-Східної Європи був набитий людьми битком. Кожна сторона висловлювала свою позицію і висувала свої аргументи.

---

Сквер потрібен для спілкування

---

фото: zik

Представник громадської ініціативи  "Врятуй сквер Святого Юра" Остап Походжай зазначив, що для львів’ян важливо мати простори для спілкування. Одним з таких просторів може стати сквер біля собору св. Юра.

Активіст розповів, що на ранкові сніданки, які відбувалися у сквері, приходили різні люди, що розповідали про своє майбутнє. Вони об’єдналися під іменем Шептицького.

"Для нас важливо, щоб у місті існували простори для спілкування, де можна обмінюватись ідеями, де люди можуть бачити одне одного і сприймати кожного як індивідуальність. Наше місто має досвід будівництва великих площ. Ми побоюємося, що площа на Святоюрській горі може мати вигляд як пл. Степана Бандери", – сказав він.

---

 "Молодь треба почути"

---

Начальник охорони історичного середовища ЛМР Лілія Онищенко зазначила, що молоді люди не хочуть ще одного пам’ятника С. Бандері, повз який просто хочеться пройти: "Вони хочуть урбаністично просторово вирішити проблему впорядкування скверу. Ми повинні їх почути. Тому я закликаю до діалогу, який провести ще не пізно"

---

Співавтори  пам'ятника - фахівці вищого класу 

---

фото:www.ex.ua

Vgorode звернувся до голови львівського відділення  національної Спілки архітекторів України Олександра Яреми, щоб дізнатися, через що, власне кажучи, "коса найшла на камінь" і що є головною причиною громадського конфлікту?

- На громадському обговоренні з приводу будівництва пам'ятника ми зібрали тих  справжніх професіоналів, котрі дійсно  розуміються на цій справі. І найголовніше те, що ні переможець першого туру конкурсу, ні переможець другого - ніяких претензій один до одного не мають. Претензії висловлюють  люди, які не мають стосунку до цієї справи. Суперечки точаться лише  щодо скверу Святого Юра. Дійшло до того, що у сквері запропонували поставити пам’ятник його засновнику Рьорінгу.

Ті люди, які є співавторами проекту пам’ятника Митрополиту – фахівці з великої букви. І Ігор Кузьмак, і Михайло Федик підійшли до  справи дуже професійно і вони хочуть, щоб було тільки ліпше.

Але "роздмухали" молодь, а це дуже легко зробити, і тепер деякі  молодики просто користають з ситуації. Хоча ця молодь ще нічого не зробила для міста.

- Скверу  загрожує руйнація?

- Частково загрожує, бо треба буде пересадити деякі  дерева і перенести дорогу. Але ж це не означає, що скверу не буде взагалі.

Чому ніхто не говорить про вирубування рідкісних дерев в "Горіховому гаю", про  будівництво  житла біля лічниці Шептицького, про те, що бельведер  Шептицького на схилах Святоюрської гори  тепер фактично впирається в труби котельні цирку, а колись гості митрополита милувались з цього місця на Високий Замок і т.д. і т.п.

Вперлися сьогодні саме у цей сквер, якому небхідна реконструкція. Одним словом, польський і український Львів завжди  мали протистояння.  І чого гріха таїти, поляки в цьому плані мають свої преференції. Коли збудували бароковий комплекс Святий Юр, який прекрасно було видно з усіх боків, то щоб він не виділявся, і щоб його затулити - тут же спорудили лжеготичний костьол Ельжбєти. Таких прикладів з давнини є чимало. Але треба йти далі і розвиватися, а не бути глухо законсервованими у своїх думках.

Одним словом, після таких баталій, мені вже не хочеться брати у цій справі  участі.  Бо, крім образ і звинувачень, нічого не почуєш. Але, з другого боку, комусь це все ж таки треба робити.

Єдине, з чим погодились учасники круглого столу було те, що пам’ятник митрополиту Андрею у Львові потрібен, і цю тему не можна заговорити.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ:

Сплануйте маршрути: у неділю буде обмежений рух транспорту

Чому Польща відмовляється надавати українцям статус біженців