Віадуки, зіп-лайн та гуцульська кухня: що подивитись у Ворохті

У Ворохті відпочинок – суцільне задоволення. Це невелике селище міського типу, яке сховане у долині Карпатських гір, привертає увагу багатьох туристів, які зібралися в Карпати. В чому його особливість, що приємно вирізняє його з-поміж інших курортних гірських зон? Плюсів у тому, що Ви зупинитеся саме у Ворохті, чимало.

Селище живе туризмом. Переважна більшість місцевих жителів задіяні саме у сфері обслуговування. Багато-хто має окремі приватні садиби, які здають для відпочивальників, в декого можна зняти окрему кімнату в будинку – на парканах часто зустрічаються оголошення типу: є вільні кімнати, заходьте до нас, ласкаво просимо! Для тих, хто планує свою подорож завчасно, можна замовити номери онлайн через кілька українських ресурсів або ж вже на місці шукати собі барлогу на кілька наступних днів. Ми скористалися попереднім замовленням і на жаль, не отримали всіх перелічених переваг, які були вказані на ресурсі. На місці, в готелі "Оберіг", нам пояснили, що не всі дані, які цей сайт використовує, вірні (за їхніми ж словами, вимогу змінити дані, ресурс ігнорує) – наприклад, не у всіх номерах є балкончик, кімнати вдвічі менші, ніж ми сподівалися.

---

На вулицях Ворохти

---

Проте в гори приїжджають не для того, щоб весь час проводити в номері, а для хорошого активного відпочинку, тому нас не зовсім засмутило відсутність деяких житлових нюансів. Набагато більше відпочивальників цікавить те, чим зайнятися у Ворохті на той час, який Ви тут проведете.

---

Катання на конях

---

Доволі популярний вид відпочинку у Ворохті – катання на конях. Коники гарно вбрані, з дзвіночками біля вух, міцними і, на перший погляд, зручними сідлами. Хто перший раз хоче покататися на конях, будьте готові до того, що місце, на якому Ви їздитимете, болітиме ще день-другий. Але то все дрібнички, адже сама кінна прогулянка – то чудесна розвага, згадуючи потім яку, Ви пам’ятатимете тільки позитивні враження від спілкування з природою та своїм скакуном. Є різні варіанти кінних прогулянок, тому можна вибрати найдоступнішу для себе і за ціновою категорією і за складністю – деякі господарі дозволяють Вам самим кататися на конях (під наглядом звісно), деякі ведуть коней за повід, а Ви тільки розглядаєте краєвиди Ворохти. Також можна замовити бричку і покататися з друзями чи в обіймах з коханою людиною.

Середня тривалість кінної екскурсії – одна година. Орієнтовна ціна – 110-150 гривень.

Пан Юрій, який катав нас на конях, розказав, що жалітися місцевим жителям у Ворохті нема на що – туристи приїжджають, хочуть розважатися, бізнес помалу йде. Проте, як він зауважив, коли канатна дорога у Ворохті ще працювала, відпочивальників було в рази більше. Воно й зрозуміло – кожен хотів прокататися підйомником до найвищої вершини Ворохти і подивитися околиці з висоти, не надриваючись. Тепер треба хіба йти пішки пару годин, щоб побачити Ворохту з висоти, на що не кожен приїжджий погодиться. За всіма ознаками, ремонтувати у найближчі роки нічого не збираються, на жаль…

ZIP-line – умовно, це лінія, по якій Ви летите вниз. На практиці подорож починається із одягання спорядження – шолома та спеціального рюкзака, в якому можна зручно вмоститися при польоті. Крім того, Вам дають кермо (важезне), яке чіпляють безпосередньо до тросу, по якому Ви будете спускатися. Ваш рюкзак, кермо та трос з’єднує карабін, який і буде слугувати основною Вашою страховкою. Під час всієї короткої подорожі Вам потрібно запам’ятати головне правило – міцно триматися за кермо. Атракціон починається з висоти трьохповерхового будинку та значно знижується до фінішу. На Вашому шляху буде одна станція пересадки, після основного відрізка маршруту, довжиною в 600 метрів. Після них останні 100 метрів здаються дитячою іграшкою. Враження після польоту дуже класні, хоча думаю для професійних любителів екстріму, ZIP-line у Ворохті здасться просто приємним катанням між смереками.

ZIP-line – це забавка, яка триває всього 45 секунд, але варта вражень, які Ви отримаєте за цей час.

Ціна – 75 гривень.

У селищі поширені маленькі каплички, де кожен бажаючий може зайти і помолитися. Одна із найдревніших пам’яток архітектури – дерев’яна церква Різдва Богородиці, яка датована XVIII століттям. До 1780 року вона стояла в селі Яблуниця, проте потім там збудували кам’яну церкву, а цю перенесли у Ворохту, оскільки тут ще не було власного християнського храму.

Ще один стара святиня Ворохти – римо-католицький костел Успіння Пресвятої Богородиці, який був побудований у 1906 році. З 1940 і до 2000 року не був діючим і простоював у занедбаному стані. На сьогоднішній день костел знову працює, проте зовні ще ведуться деякі роботи.

---

Мости-віадуки Ворохти

---

У селищі всього чотири старезних мости-віадуки, які з’єднують правий та лівий берег ріки Прут. Всі вони були побудовані ще за Австрії в кінці XIX століття, тобто на даний момент кожному з них більше ста років.

Сьогодні тільки два використовуються за призначенням, біля інших побудовані сучасні мости, які замінюють своїх древніх родичів. Ці старі мости вийшли з ладу більше десятиліття тому, були спроби їх укріплення залізними пластинами, проте вони не повернули мостам їхню функціональність.

Найкраще зберігся найменший із мостів, розташований майже на краю селища, біля лісу.

Кожного приїжджого у селище рано чи пізно цікавить важливий нюанс: де смачно поїсти у Ворохті? Якщо Ви відпочиваєте у приватних садибах або тутешніх міні-готелях, поїсти можна вдома. Багато господарів самі пропонують нагодувати приїжджих за певну плану або ж біля готелів є маленькі кафе, де можна скуштувати гуцульської їжі.

Кілька кафе, які ми відвідували, радували нас приємною та колоритною атмосферою, майже всюди – привітним персоналом, великими порціями смачних страв. У меню є традиційні українські страви, купа м’ясних і рибних штук для любителів, різноманітні грибочки, які збирають у тутешніх лісах.

У Ворохту їдуть відпочивати, подихати свіжим повітрям, набратися сили у гір. Проте в селищі все не так гладко, як може здатися на перший погляд. У такій курортній зоні зовсім нікудишні дороги.

Проте найнеприємнішими вони стануть саме для пішоходів – гуляючи попри дорогу і милуючись карпатськими краєвидами, Вас частенько накриватиме хмара пилу з-під коліс чергового автомобіля або квадроцикла.

Ще один жах у селищі – це гори сміття, які валяються на його вулицях. Купи ароматного сміття на фоні Карпат – це щось немислиме.

---

Як добратися до Ворохти?

---

Найзручніший спосіб доїхати у Ворохту зі Львова – це поїздом Львів-Рахів, ще є поїзд Київ-Рахів, яким можна доїхати у селище з центральної України чи наприклад, Хмельницького і Тернополя. Звісно, можна запланувати подорож до Івано-Франківська поїздом або автобусом, а звідти вже мандрувати до Ворохти.

З Ворохти можна потрапити до сусідніх курортних зон – Татарова, Яремче, Коломиї, Верховини, Косова, Вижниці. Також в селищі доступні подорожі до будь-яких сусідніх гір – Брескул, Петрос, Бребенескул, Чорна Гора (Піп Іван) та інші, в тому числі один із найпопулярніших маршрутів – на Говерлу, до водоспадів і природних заповідників. Замовити екскурсію можна навіть на театралізоване гуцульське весілля і побачити всі стародавні обряди наших предків.

Джерело: readandlove.com. 

Дивись ще: 

Закохатись за один день: ТОП архітектурних перлин Львівщини

"Маст сі": ТОП-15 найпопулярніших "туристичних" кнайп Львова

Гід туриста: відпочинок на Західній Україні