Найстаровинніша православна церква м. Львова, яка протягом трьох століть була центром життя української громади Галичини. Успенська (Волоська) церква у Львові, також Церква Успіння Пресвятої Богородиці - храм, збудований у 1591-1629 рр. за планом Павла Римлянина, за участю Войцеха Капіноса і Амвросія Прихильного. Ансамблем Успенської церкви опікувалась організація містян, які займалися захистом своїх прав і інтересів, громадським і культурним, політичним життям – Львівське Успенське братство, при якому були лікарня, школа і друкарня.
Ансамбль Успенської церкви розташовується на розі вулиць Руської та Підвальної, складається з вежі-дзвіниці, каплиці Трьох Святителів, і Успенської церкви.
66-метрову вежу-дзвіницю, яка нагадує стрункі ренесансні кампаніли Венеції, збудували у 1572-1578 роках за проектом італійського архітектора Петра з Барбони на кошти найбагатшого львівського купця Костянтина Корнякта. Найвища у місті вежа виконувала також і оборонну функцію.
Каплиця Трьох святителів побудована через 13 років після дзвіниці. Тут в класичну архітектурну композицію європейського ренесансу органічно вплетено риси українського зодчества з багатим кам’яним різьбленням.
Успенська церква, яку в давнину часто називали волоською, оскільки неодноразово гроші на будування храму давали молдавські господарі, була завершена у 1629 році, і через два роки була посвячена. Для спорудження нової церкви запросили найзнаменитішого львівського архітектора Павла Римлянина. Після його смерті будівництво завершив будівничий Амброзій Прихильний. Найпривабливішими прикрасами інтер’єру церкви є іконостас, виконані у стилі модерн вітражі Петра Холодного, мощі св. Пантелеймона-цілителя, Меркурія та Анастасії.
У крипті Успенського храму поховані найвизначніші діячі Ставропігійського братства, яке було центром культурного і духовного життя львівських українців.