Пам'ятка архітектури XVII століття. Перша згадка про храм датована 13 жовтня 1648 року, але деякі історики стверджують, що на місці сучасного храму ще до 1660 року існувала "невеличка придорожна каплиця з бароковим фасадом, який завершувався невеликою бароковою вежею". Згадка про бароковий фасад наштовхує на висновок, що споруда була мурованою, з оборонними функціями, щоб запобігти знищенню при набігах татар.
У 1750 р. будівлю було передано ченцям ордену паулінів. Цього ж року, зі згоди львівського католицького архиєпископа Миколая Вижецького, капличку було розширено і перебудовано, а біля храму зведено монастир. У 1786 р., під час касаційних реформ австрійського цісаря Йосифа ІІ монастир було ліквідовано, а церкву передано греко-католицькій церкві.
1891 року Вікторія Шімзер подарувала храмові статую святого Петра, виконану Абелем Марією Пер'є у 1865–1870 роках в майстерні Л. Шімзера. Її встановлено праворуч від храму.
19 серпня 1989 року настоятель церкви протоієрей Володимир Ярема (1915–2000) оголосив про перехід до Української автокефальної православної церкви. У 1993 році він став патріархом УАПЦ, прийнявши ім'я Димитрія. У 2000 році похований у дворі храму.