Як скласти іспити без шкоди для здоровья: поради львівських лікарів та педагогів

Більшість студентів, готуючись до іспитів, лягають спати далеко за північ, а то й узагалі вранці, але відпочивати їм залишається недовго, бо в них екзамени і треба мобілізувати всі свої сили, аби скласти їх успішно. Звісно, не всі готуються останньої ночі, але саме такий стереотип виринає у нашій уяві, бо для того, щоб “вивчити все”, завжди бракує часу. Тоді пригадуємо Шевченкове: “Якби ми вчились так, як треба…”.

Насправді ми вчимося усе життя, а іспити складаємо для того, щоб на певному етапі перевірити знання і засвідчити свою компетентність відповідною оцінкою. Саме тому до іспитів потрібно ставитись відповідально, але не так, ніби вони у житті вирішальні, щоб не трапилось, як у відомому студентському анекдоті, коли дівчина бідкається: “Ти у мене всю молодість забрав, кращі роки життя тобі віддала!”. А мати їй на те: “Донечко, перестань розмовляти з дипломом!”.

У травні – червні показувати свої знання на різноманітних формах контролю доводиться і студентам, і абітурієнтам, і школярам. Деякі з них сумлінно вчаться, чергуючи розумову працю з відпочинком, деякі відкладають навчання до останнього, а потім сідають за книжки вночі перед іспитом, а деякі напередодні пишуть шпаргалки. Та все ж усі хвилюються, втомлюються, нерідко заробляючи серйозні проблеми зі здоров’ям, бо перенервували й не змогли самоорганізуватися.

Приміром, для третьокурсника Андрія, який вчиться на механіка, одна з його минулих сесій завершилася госпіталізацією до міської лікарні. “Навіть якщо впродовж семестру я міг пропустити кілька занять і дещо недовчити, то під час сесії викладався на повну: вдень і вночі зубрив формули, активізуючи мозок енергетиками і кавою, при цьому майже нічого не їв, бо коли хвилююся, не маю апетиту, – розповідає студент. – Так тривало доти, доки одного разу перед останнім іспитом мене не забрали в лікарню і не поставили діагноз виразка шлунка. Хоча я вважав себе здоровим, не мав шкідливих звичок. Окрім того, після цієї сесії ще півроку страждав через безсоння”. 

Однак цей випадок радше виняток, аніж правило, бо кожен має можливість визначати пріоритети як у житті, так і в навчанні. Оля, яка вже п’ятий рік вчиться на юридичному факультеті, не з чуток знає, як іноді студентові буває важко і як діяти в такій ситуації. “Найкращий спосіб зберегти нерви і здоров’я – вчитися впродовж року. Важливо не хвилюватися через оцінки, бути впевненим у собі. Мені під час підготовки допомагають навіть деякі ритуали – наприклад, аркуші з відповідями, покладені під подушку. Можливо, це й не дуже помічне у вивченні матеріалу, зате додає впевненості, що є чи не головною складовою успіху. В нас багато іспитів проводять у тестовій формі. І поки ми ці завдання розв’язуємо, запам’ятовуємо, якщо іспит усний чи письмовий, то під час проміжних форм контро­лю впродовж семестру до нього теж можна підготуватися. Головне вчасно розпочати підготовку – не за день, а хоча б за три-чотири. Не можна відмовляти собі у відпочинку між іспитами, бо якщо не відпочивати, то все вивчене переплутається у голові. ЗНО перед навчанням на юридичному факультеті видалося мені “легкою прогулянкою”, бо до зовнішнього оцінювання готувалася з двох предметів цілий рік. А на сесії у виші складаємо іспити приблизно з десяти предметів за короткий проміжок часу. Найважче було у період закінчення бакалаврату – вступу до магістратури, але впоралася. Після сесії найкращим відпочинком для мене є туристичні мандрівки, під час яких можна повністю відволіктися від навчання і відновити сили”, – переконана студентка Оля.

У підготовці абітурієнтів, які зараз проходять зовнішнє незалежне оцінювання, почасти важливу роль відіграють батьки, оскільки випускникам іноді важко мотивувати себе і вдало завершити один освітній етап у житті та розпочати інший. “Мій син Арсен, одинадцятикласник, має здібності до навчання, але перед ЗНО трохи розслабився. Його однолітки активно готуються до випускного, часто гуляють і після закінчення занять із репетиторами перед самим тестом навіть не знаходять часу на повторення, – бідкається мати. – Тому я до кінця ЗНО, яке син проходитиме ще й наприкінці червня, бо хворів, заборонила йому бачитися з друзями. Тепер головне для нього вступити до вишу”. 

А от психолог Лариса Дідковська, яка до того ж є доцентом кафедри психології Львівського нацуніверситету ім. І. Франка,  запевняє, що підтримка абітурієнта батьками не означає надмірну вимогливість чи претензії з їхнього боку. З її слів, треба приймати сина чи доньку з усіма їх проблемами, переживаннями, виявляти співчуття до них.

“Найважливіше під час сесії організувати собі збалансований режим праці та відпочинку, уникати прокрастинації (схильність людини до постійного відкладання важливих або неприємних справ. – “Пошта”). У результаті справи накопичуються, а способу вирішити всі завдання одразу не існує! І хоч така ситуація мобілізує до виконання цих справ, але водночас виснажує. Не треба ставити собі надважких завдань, не варто працювати тільки на результат. Будь-який професійний тренер знає, що найкращі результати спортсмени показують на тренуваннях і що вони є кращими навіть від світових рекордів – просто не фіксуються. Тому кожен абітурієнт чи студент повинен сказати собі: “Я зроблю якнайкраще те, що від мене залежить”. Не ставити собі за мету отримати конкретну оцінку. Займатися тим, що дійсно вдається, бо коли ми складаємо іспити з тих дисциплін, які нам не цікаві, результати завжди будуть гірші. І навпаки, коли вчимо те, що нам подобається, спрацьовує ресурс “хочу”, а не спротив на “треба”. Відпочивати також важливо. Для когось – це слухання музики, для когось – прогулянки на природі, для когось – читання книги чи перегляд телепрограм, бо, як кажуть, з порожнього дзбана не нал­лєш. Якщо ми вичерпалися, то повинні наповнювати і емоційну, і фізичну складові, де фізична означає відпочинок, а емоційна – те, що дає задоволення”, – підсумовує “Пошті” Лариса Дідковська.

---

Богдан Тихолоз, літературознавець, франкознавець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії і практики журналістики ЛНУ ім. І. Франка:

---

– Я любив іспити і заліки через те, що взагалі люблю адреналін. Коли наближалася сесія, в мене виникали радше приємні передчуття, аніж неприємні. Психологічних бар’єрів у мене при складанні іспитів не було, бо сприймав це не як терор над своєю особою, не як екстремальну ситуацію, яка мені чимось загрожує, а радше як можливість показати себе. Зрозуміло, що я, як усі студенти, не все встигав, не все у мене було на сто відсотків попри те, що вчився на відмінно. Я б радив усім студентам пам’ятати, що є життя після сесії і що не треба її сприймати як кінець світу, а розуміти, що це робочий момент, коли студент повинен показати свої знання і зробити це якнайкраще не заради когось, а заради себе самого! Крім звітності (бо іспит – це форма звітності), тут присутня складова особистісного самоствердження. Людина, яка долає труднощі, доводить собі, що вона чогось варта. Понад те, будь-який розвиток неможливий без конкуренції, а сесія якраз і є чудовим приводом продемонструвати свою конкурентоздатність. Якщо це чесна гра, то, хто є переможцем, радіє з цього, а кому вдалося гірше, думає: “Я можу краще”, і цей момент порівняння себе з іншими стимулює розвиток. Звичайно, для того, щоб усе вдавалося на сесії, треба, щоби студент працював між сесіями. Цей період повинен бути сповнений і відпочинку, і розваг, і кохання, але все ж таки навчання становить основний зміст студентського життя. І ті, що пам’ятають про те, що вони студенти лише перед і під час сесії, приречені якщо не на абсолютну поразку, то на нервові витрати точно. Треба вміти збалансувати відпочинок і навчання у розумний спосіб: не варто приділяти уваги під час сесії вдень і вночі науці, а потім відсиплятися три доби. Якщо правильно розподілити час, можна встигнути все. По-перше, визначити, який обсяг матеріалу треба вивчити, по-друге, з’ясувати, скільки це потребує часу. Раджу реально оцінювати свої сили, щоби не завершувати підготовку до сесії в стані дикого мандражу. Будьмо відверті: студентські сесії рідко вимірюють життєву і професійну успішність. Далеко не всі успішні на сесіях ставали професійними журналістами, інженерами, філологами, філософами. Більше важить здатність людини до самостійної думки, до її обґрунтування, формулювання нових ідей, а не просто відтворення інформації. Головний іспит – життя, тож бажаю всім його скласти на відмінно!

---

Соломія Онуфрів, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української преси факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка:

---

– Найпростіша порада для студентів – складати все вчасно: готувати письмові робити, писати модулі, приходити на практичні чи семінарські заняття, відповідати й отримувати бали впродовж семестру. Тоді сесія буде для вас підсумком навчання, а не стресовою, панічною ситуацією. Студент завжди знайде розуміння і підтримку викладача, коли завчасу – на початку, а не в кінці семестру – повідомить про заплановане стажування, навчання за кордоном, інші причини своєї відсутності. В такому разі студент і викладач працюють за індивідуальним графіком. Втім усе просте часто стає надто складним. Виконувати усі завдання вчасно вдається не всім. Тоді виникають борги і “хвости”. В цій ситуації дуже ефективною є колективна підготовка до іспиту чи заліку. Спрацьовує феномен соціальної фасилітації (організація в групі процесу колективного розв’язання проблем. – “Пошта”), коли спільна підготовка призводить до збільшення ефективності засвоєння матеріалу. Свого часу ми, студенти, які жили в гуртожитку, досить часто використовували таку практику спільної підготовки. Вона була простою, але результативною. Допомагало й колективне повторення матеріалу за кілька хвилин до іспиту.

---

Світлана Уралова, директор середньої загальноосвітньої школи №3 м. Львова:

---

– Кращий рецепт успішності – вірити в свої сили, тому що абітурієнти вчаться, хвилюються, багато праці вкладають у те, щоб отримати найкращі результати. Для мене іспит завжди був дуже хвилюючим і відповідальним моментом. І завжди як порядній учениці, так і студентці мені не вистачало ночі, щоби все вивчити якнайкраще. Для мене важливою була підтримка близьких. Так склалося, що родина і друзі завжди за мене переживали, допомагали у навчанні тим, що перевіряли, ставили питання. Іспити тоді були переважно усними. Проте не всі батьки мають час та можливість допомогти у навчанні школярам, але їхня моральна підтримка завжди помічна.

Джерело: Пошта. 

Львів у новинах: 

Львів потрапив у ТОП-5 міст світу, які варто відвідати цього літа 

Якою буде погода у Львові на цьому тижні 

Перший веловагон у потязі "Львів-Мукачево": розклад, вартість (відео)