У селі Батьків, що на Бродівщині Львівськоїї області, навчається один-єдиний школяр.
Назар Піган любить вчитися. Найкраще йому дається математика. Проте однаково готується до усіх предметів, бо знає, що запитають. "Мені подобається ходити до школи. Самому тут не сумно", – каже школяр, пише
Хлопчик – на індивідуальній формі навчання. На одинадцять предметів щотижня йому відводять лише п’ять годин. Тоді як однолітки Назарка тільки на уроки української мови витрачають по 7 годин.
"15 хвилин виділяється на основні предмети: читання, математика, письмо і додаткові, наприклад, основи здоров'я, на ці, можна сказати, другорядні предмети, то вони вже призначаються на 10 хвилин. Єдина англійська мова, на неї виділяємо півгодини", – розповіла вчителька початкових класів Наталя Дубодєл.
Наталя Богданівна, хоч ще у декреті, але таки погодилась навчати Назара. Бо сама живе неподалік. А раніше на уроки до хлопця по черзі приїздили вчителі з сусіднього села. Але довго не витримали.
"Всі відмовилися читати уроки, тим більше що і мені було дуже складно, бо треба посилати туди вчительку, а тут заміняти її треба на уроках", – пояснив директор Звиженської загальноосвітньої школи Володимир Нітефор.
Торік навчальний рік у сільській школі в Батькові закінчили 11 учнів. Двоє з них перейшли до дев’ятирічки у Звижені. Дев’ятеро мали продовжити навчання у Батькові. Однак, як розповідає мати другокласника, директор опорної школи вмовив інших батьків перевести дітей. Мовляв, у Звижені й умови для навчання кращі, і школярик їх возитиме. Леся Піган відмовилась. Своє рішення вона пояснює слабким здоров’ям дитини.
Утримувати школу заради одного учня – дорого. Щороку на це йде 238 тисяч гривень.
ДИВИСЬ ЩЕ:
Все по-дорослому: скільки батьків серед львівських школярів
Розбив планшет: на Львівщині повісився 12-річний школяр
Читайте всі новини на нашій сторінці в
Підписуйтеся на нас в