Як ділити майно, нажите у цивільному шлюбі, якщо є офіційні дружина або чоловік

Як ділити майно, нажите у «цивільному шлюбі», під час спільного проживання пари, якщо один або двоє з подружжя перебувають у шлюбі з іншими. З таким запитанням клієнти нерідко звертаються до юристів. Особливо зараз, коли війна розбила багато сімей, розкидавши людей по різних містах і країнах. 

Про особливості поділу майна «цивільного подружжя», яке має законних чоловіка або дружину Lviv.vgorode.ua розповіли адвокатка АО «EvrikaLaw» Ярослава Анохіна та керуючий партнер, адвокатка Юридичної компанії «Тацій і Партнери» Дарина Косінова.

Багато пар живуть разом, ведуть спільне господарство, купують нерухомість, але не реєструють шлюб

За словами Дарини Косінової, у сучасних умовах поширення фактичних сімейних відносин (так званого «цивільного шлюбу») питання поділу майна, набутого під час спільного проживання, набуває особливої актуальності. ЇЇ практика свідчить, що значна кількість пар веде спільне господарство, набуває нерухоме та рухоме майно, однак не реєструє шлюб у встановленому законом порядку.

— Сімейний кодекс України (ст. 74) передбачає, що у разі, коли жінка та чоловік фактично проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, майно, придбане ними за час такого спільного проживання, вважається їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше прямо не визначено письмовою угодою між ними, — розповідає Дарина Косінова. — Інакше кажучи, закон у певній мірі прирівнює майнові права таких осіб до прав подружжя. Водночас існує суттєва особливість: такий правовий режим не виникає сам по собі — факт спільного проживання однією сім’єю та відповідні майнові права необхідно належним чином довести.

Судова практика

— Аналіз правового регулювання та судової практики свідчить, що відносини, пов’язані з поділом майна осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, характеризуються підвищеною складністю та потребують ретельного доказування, — зазначає Дарина Косінова. — Сам по собі факт спільного проживання не створює автоматичного правового режиму спільної сумісної власності — вирішальне значення має доведення як існування фактичних сімейних відносин, так і спільного характеру набуття майна.

Встановлення факту відносин 

Початковим кроком у даній ситуації є встановлення самого факту існування таких відносин. Ідеться про необхідність підтвердження спільного проживання, наявності єдиного побуту, ведення спільного господарства та формування спільного бюджету.

Наступним кроком є обґрунтування того, що спірне майно було набуте саме завдяки спільній діяльності сторін. Це передбачає доведення, що придбання здійснювалося за рахунок їхніх доходів, отриманих у результаті особистої праці, які в подальшому використовувалися для задоволення спільних потреб і формування спільного майнового комплексу.

У межах розгляду таких спорів суди, як правило, з’ясовують обставини придбання майна, зокрема період його набуття, джерела фінансування та ціль використання, що в сукупності дає підстави для визначення відповідного правового режиму такого майна.

Судова практика свідчить, що формальний підхід у таких спорах є неприйнятним — кожна обставина потребує підтвердження сукупністю доказів.

Докази, які можуть підтверджувати фактичні шлюбні відносини

Одним із поширених засобів доказування є покази свідків (сусідів, друзів).

— Вони можуть підтверджувати, що сторони проживали разом, вели спільний побут, взаємно піклувалися один про одного, позиціонували себе як подружжя в суспільстві, разом проводили дозвілля та здійснювали повсякденні витрати, — пояснює Дарина Косінова. — Водночас такі показання мають допоміжний характер і не можуть бути єдиною підставою для висновків суду.

Більш переконливими є письмові та документальні докази, які свідчать про спільне ведення господарства та наявність єдиного бюджету. До них можуть належати документи щодо спільної участі у будівництві або ремонті житла, підтвердження оплати комунальних послуг, договори оренди, оформлені на обох осіб, а також документи, що фіксують спільні поїздки чи витрати.

Додатково можуть враховуватися фотоматеріали, які відображають спільне життя сторін, хоча суди зазвичай оцінюють їх критично. Їх значення зростає, якщо вони демонструють системність і тривалість відносин.

Правова «пастка» 

— У сімейному праві майнові відносини осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, регулюються ст. 74 Сімейного кодексу України, яка дозволяє поширювати на майно таких осіб загальні правила права спільної сумісної власності на набуте ними майно, а отже презумпцію спільної власності, — розповідає адвокатка АО «EvrikaLaw» Ярослава Анохіна. — Проте застосування цієї норми має категоричне та безальтернативне обмеження: вона діє виключно за умови, що жоден із фактичного подружжя не перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Наявність нерозірваного офіційного шлюбу в одного або обох співмешканців повністю нівелює дію ст. 74 Сімейного кодексу України, оскільки в такому разі продовжує діяти імперативна норма ст. 60 Сімейного кодексу України щодо спільної сумісної власності саме офіційного подружжя.

Ця правова «пастка» призводить до того, що з юридичного погляду майно, придбане під час «цивільного шлюбу», де-юре вважатиметься спільною власністю особи та її офіційного чоловіка чи дружини, залишаючи фактичного партнера без будь-якого автоматичного права на частку. Тобто сам по собі нерозірваний офіційний шлюб справді блокує застосування ст. 74  Сімейного кодексу України до «нової» фактичної пари.

Як захистити майно, наживте у «цивільному шлюбі», якщо є офіційні дружина або чоловік 

— Аби розірвати майновий зв'язок із офіційним (законним) подружжям та убезпечити майнові інтереси одного з подружжя, за відсутності можливості використання механізму розірвання шлюбу та поділу майна такого подружжя, сімейне законодавство пропонує інститут режиму окремого проживання, регламентований ст. 119 та 120 Сімейного кодексу України, — радить Ярослава Анохіна. — Встановлення такого режиму в судовому порядку має ключовий правовий наслідок: майно, набуте в майбутньому після винесення відповідного рішення, більше не вважатиметься спільною сумісною власністю саме офіційного подружжя, що відкриває шлях до безпечного набуття майна кожним з такого подружжя та зменшує ризик претензій офіційного чоловіка або дружини на майно, набуте після встановлення такого режиму.

Водночас закон прямо каже, що встановлення такого режиму не припиняє прав та обов’язків подружжя. Тож, режим окремого проживання прибирає презумпцію спільності майна між офіційним подружжям на майбутнє, але не перетворює особу на таку, що «не перебуває в іншому шлюбі» для цілей ст. 74 Сімейного кодексу України.

Додавайтеся у Viber і підписуйтеся на нас в Instagram. Обговорити цю новину можна на нашій сторінці у Facebook.