Стихійна торгівля у Львові: за і проти

фото з сайту sylaslova.te.ua

Дозвілля та їжа

20 липня 2015 18:44

Купувати на стихійних ринках небезпечно, проте їх у Львові все більше. Чи помічають проблему в ратуші та як міліція намагається її вирішити?

Стихійна торгівля у Львові: за і проти фото

Вулична торгівля – одна з найбільших проблем місцевої влади. Щиросердні бабусі та дідусі, які везуть із сіл городину, молочні продукти і м’ясо, стають запеклими ворогами міліції. У Львові вуличний торг, особливо поблизу ринків, ледь не втричі перевищує за площею самі ринки.

Чому так? Чи то місця на ринках бракує, чи то надто великі побори за те, аби продавати легально? Зрештою, Львів – місто, у якому влада, декларуючи курс на Європу та сповідування цінностей і стандартів європейських розвинених держав, мала б як за справу честі взятися за впорядкування вуличної торгівлі!

Ймовірно, невдовзі, інтегруючись у ЄС, Україна буде вимушена змінювати законодавство, особливо в частині безпеки харчових продуктів, та все ж наразі ініціювати організацію цивілізованої торгівлі на ринках мусить місто. Якщо нині в багатьох населених пунктах селяни продають свою продукцію на тротуарах, то чому б не створити для них належних умов роботи?

Вам ботулізм чи сальмонелу?!

Із настанням теплої пори у Львові все частіше можна побачити селян, які на тротуарах вистеляють рушнички та кульки – на імпровізованих прилавках вони дбайливо викладають чи то м’ясо домашньої птиці або кроликів, чи то сир, молоко, сметану, чи то городину… Інколи через такі торги, особливо поблизу ринків, стає важче пройти чи проїхати.

Кожен хоче жити! Нехай міська рада зробить місце для продажу, тоді й не буде потреби нас розганяти

Стихійна торгівля у Львові: за і проти фото 1

Не те, що зимою на вулиці торговців нема! Вони є, проте їх менше. Влітку ж ця проблема набуває більших масштабів. На жаль, це не найбільша проблема – купуючи продукти “із землі”, ніколи не знаєш, що все обійдеться і придбане піде на користь. Після далекої дороги у спеці молоко, сир і сметана можуть зіпсуватися. Крім цього, немає певності, що продукти в чистій тарі.

Фахівці Держсанепідслужби застерігають: продуктів, які продають в антисанітарних умовах, купувати не варто. І суть не лише в різних дозволах, ліцензіях або законі… Передусім мова про загрозу здоров’ю. Продавці не завжди дотримуються правил особистої гігієни (торгують із брудними руками, бо помити їх ніде), не мають санітарного одягу.

Крім того, порушують і правила транспортування, зберігання й терміни реалізації продуктів. Торгівля швидкопсувними товарами здійснюється не в холодних умовах, що сприяє швидкому розмноженню та накопиченню мікроорганізмів у них.

Особливо небезпечно купувати на стихійних ринках молоко та молочні продукти, м’ясо і м’ясні продукти (фарш, кров’яні, домашні ковбаси, зельц), адже вони можуть бути від тварин, хворих на лейкоз, бруцельоз, туберкульоз чи інші небезпечні хвороби. Тим часом купівля м’ясної тушонки, консервованих грибів і в’яленої риби може обернутися отруєнням чи захворюванням на ботулізм. Зовні такі продукти виглядають цілком нормально, але насправді можуть містити небезпечні збудники. Якщо своєчасно не звернутися по медичну допомогу, можна померти. Звісно, не всі консервовані в домашніх умовах продукти містять токсини ботулізму, але про це варто пам’ятати.

Купувати на вулиці містяни не бояться

Стихійна торгівля у Львові: за і проти фото 2

Попит є, тож не бракує охочих ризикнути як серед львів’ян, так і серед гостей міста.

“У Харкові теж є такі стихійні ринки, проте вони розташовані не на центральних вулицях. Я прихильник такої торгівлі. По-перше, розумію, що ці продукти довго тут не стоять і що вони точно свіжі. Це зручно, бо можна придбати щось дорогою додому, не звертаючи в супермаркет. Не потрібно шукати ринку – все під рукою. Туристи, думаю, теж не проти, адже коли не знаєш, де найближчий ринок, такий базар – знахідка. Звісно, це значно краще, ніж купувати в магазині”, – вважає Олена, туристка з Харкова.

Львів’янка Оксана також не проти стихійних ринків, каже, там і дешевше, і смачніше. Головне, на її думку, знати в лице того, у кого купуєш, бо так зав’язуються довірливі, навіть дружні відносини.

“Купую тут, бо смачніше. У крамницях усе хімічне. Я не проти, щоб люди стояли з товаром на вулицях міста, бо на базарі для них місця нема. Коли був Галицький ринок, такої проблеми зі стихійним торгом у середмісті не було. Вони мені не заважають, тож купуватиму тут і надалі”, – каже пані Оксана.

Видається, чимало містян раді такій торгівлі. Тож доки є попит, буде і пропозиція.

Міліції цікавіші “справжні злочинці”

Такий торг – справа протизаконна. Нелегальна торгівля продуктами на вулиці (на тротуарах, у скверах, парках, дворах, на площах), за законом України, карається штрафом від одного до семи неоподаткованих мінімумів доходу громадян (ч. 1 ст. 160 КоАН України), тобто якщо нині неоподатковуваний мінімум 17 грн (п. 5, п.р. 1, р. ХХ ПК України), то від 17 до 119 грн. За незаконну торгівлю на вулиці складають адміністративні протоколи працівники міліції. У Львові у 2015-ому впродовж трьох місяців цього не робили, бо протоколів не було.

Начальник Львівського міського управління міліції Павло Гарасим вважає, що міліція має розкривати злочини та карати осіб, які їх справді скоюють, а не воювати з торговцями. Та все ж міліціянти намагаються виконувати свою роботу.

“Наряди міліції, які чергують на ринках, намагаються все контролювати. Коли не було протоколів, ми просто безрезультатно “ганяли” людей із місця на місце. Нарешті вони з’явились, тож маємо більший вплив на людей. Інколи працівники внутрішніх органів можуть почути образи у свій бік. Містяни кажуть, що нам нема чого робити, тому ми просто ганяємо бідних бабусь, які ледве зводять кінці з кінцями.

Насправді жіночок, які продають сметану і молоко, ми просто просимо відійти в інше місце. А на тих продавців, які нагло з машин продають різноманітні продукти, складаємо протоколи, відтак їх викликають до суду. Судді по-різному реагують… – розповідає Павло Гарасим. — Боротися дуже важко, адже це живі люди, яких не притягнеш до кримінальної відповідальності за те, що вони продають сир, сметану чи яйця. На ринках просто не вистачає місця! Селяни продають у місті, бо не мають більше де заробити. Їм нема куди подітися. Я вважаю, що міліція має розкривати злочини і карати справжніх злочинців, а не воювати з торговцями”.

“Штаб муніципальної дружини Львова мають збільшити до 300 чоловік. Це б дуже сильно допомогло нам, тому що нашу патрульну службу скоротили вдвічі. Як містянин вважаю, що стихійні ринки це антисанітарія. На Сихові є достатня кількість ринків, тому такої проблеми зі стихійними, як у середмісті, в тому районі нема.

Видається, чимало містян раді такій торгівлі. Тож доки є попит, буде і пропозиція.

"Такий вид торгівлі потрібно заборонити, адже це суцільна антисанітарія!"

На базар не йду, бо там кожен має своє місце, за яке платить великі гроші. Тут люди стоять, ховаються, нас ганяють, але все одно щось продаємо

У центрі Львова люди хочуть продати дорожче та швидше, а спеціальних місць для продажу не відведено, тому й спостерігаємо таку ситуацію. Привокзальний ринок і район “Добробуту” – місця, де така торгівля найбільш поширена. А все тому, що людей, охочих продавати, багато, а місця нема. Потрібно збільшити територію ринків!” – каже Павло Гарасим.

Їх ганяють, а гроші заробити треба

У розповсюдженості вуличної торгівлі чимало негативних моментів. Окрім якості продуктів, варто задуматися над тим, що для багатьох людей продаж городини, молочних продуктів чи м’яса зі своєї господарки – чи не єдиний спосіб підзаробити. Бабусі, які приїжджають із околиць, бідкаються, що на їх мізерну пенсію, яка в декого трохи більша тисячі гривень, нині неможливо вижити. От вони й торгують на тротуарах, аби не платити зайвого на базарі.

“Міліція розганяє нас щодня, бо влада вимагає порядку в місті. Їх можна зрозуміти, але нам куди діватися? Я рідко продаю на тротуарі… Буває, привезу дачні фрукти, овочі. Містянам вигідно, адже тут дешевше і свіжіше. Раніше ми продавали на базарі, але зараз перекупщики зайняли всі місця, тож нам, простим селянам, нема місця. Тому і стаємо на вулицях, щоби продати”, – розповідає продавець пані Люба.

Пані Ірина колись була вчителькою. Нині вона продавець, торгує в центрі Львова. Поблизу ринку “Добробут” розклала свій імпровізований прилавок майже на зупинці громадського транспорту. Вона тут не вперше. Окрім городини, продає і молоко. Каже, довго його не тримає. Привозить майже як на замовлення, має своїх клієнтів, які щоранку приходять по свіженьке.

“Наплив людей є, проте важко продати, бо працівники муніципальної дружини нас частенько розганяють. Але я їх розумію, бо це їхня робота. На базар не йду, бо там кожен має своє місце, за яке платить великі гроші. Тут люди стоять, ховаються, нас ганяють, але все одно щось продаємо. Я живу в селі, але час від часу приїжджаю продавати. Грошей не вистачає, і треба якось виживати. Хлопці молодці, що наводять порядок, але й нас можна зрозуміти”, – розповідає пані Ірина.

Пані Віра також привезла городину. Каже, покупців не бракує. “Попит є. Продаємо тут, бо на базарах великі збори. Та й продають там ті, що постійно торгують. Ми здебільшого приїжджаємо тільки влітку, коли є врожай. Раніше, коли існував Галицький ринок, на вулицях біля нього ніхто не торгував – тільки на базарі. Там дійсно було місце для людей. Зараз змушені стояти тут. Кожна людина хоче вижити: хтось молоко привіз, а хтось фрукти. Ось жіночка має картоплю, зліпила вареники і продає. Кожен хоче жити. Нехай міська рада зробить місце для продажу, тоді й не буде потреби нас розганяти”, – каже пані Віра.

Серед містян мало тих, хто категорично проти такого торгу. Пані Олександра одна з них. Із її слів, якщо влада не порозуміється з такими торговцями, Львів зовсім скоро стане суцільним базаром!

“На мою думку, такий вид торгівлі потрібно заборонити, адже це суцільна антисанітарія! На вулиці спека, продукти псуються. Як люди не розуміють, що це не нормальний спосіб збуту? Я не купую продуктів на таких базарах. Здебільшого ходжу в супермаркети. Жахливо виглядає, коли купа людей стоїть у центрі міста і кричить: “Пані, купіть сир, сметану!..” Для торгівлі мають бути відведені спеціальні місця. У нас недостатньо базарів? Працівники муніципальної дружини молодці, що дбають про порядок у нашому місті. Потрібно розганяти стихійні ринки, бо згодом наше місто перетвориться на суцільний базар”, – вважає Олександра.

Деякі містяни сподіваються: якщо влада міста не спрацює, міліція не зуміє, то бодай поліція, яка, до слова, на патрулювання Львова має вийти наприкінці серпня, тому зарадить.

Працівники патрульної служби МВС, видається, серйозно взялися за боротьбу зі стихійною торгівлею в Києві, пише Gazeta.ua. Так, на початку цього тижня на столичному Подолі декілька офіцерів патрульної служби намагалися вирішити проблему стихійної торгівлі біля входу в метро “Контрактова площа”.

Між правоохоронцями та продавчинею сигарет виник конфлікт, який закінчився тим, що жінка змушена була прибрати торгівельну викладку, з якої незаконно продавала цигарки. Цікаво, що люди, які зібралися навколо, всіляко заступалися за патрульну службу і вмовляли жінку покинути місце торгівлі без ліцензії.

Андрій Садовий, міський голова Львова:

– Проблема в тім, що міліція у секторі громадської безпеки фактично припинила свою роботу. Це великий недолік. Можливо, патрульна поліція краще працюватиме. На ринках міста місць достатньо, але люди не хочуть там продавати, бо вони всередині. Усі не можуть бути на першій лінії – їм простіше бути на вулиці. Це порушення норм благоустрою, тому іншого варіанта, як стимулювати міліцію, щоб вона відповідно реагувала і допомагала керівництву ринків організовувати торгівлю на території ринків, нема. На жаль, держава не хоче передавати повноваження міліції щодо громадської безпеки під координацію міських влад. Якби за це відповідало місто, проблему вирішили б за п’ять хвилин.

Зеновій Бермес, президент Асоціації роботодавців Львівської області:

– Проблематика вуличної торгівлі, на жаль, це проблематика багатьох міст країни здебільшого тому, що нині наші люди виживають будь-яким способом. Вулична торгівля частково сформувалася з базарної, і це типове явище для України, для Львова. Воно не надто позитивне, тому що львів’яни дуже швидко опинилися без вибору. Закриваються підприємства, Львів перетворився на торгово-розважальне місто. На жаль, сюди додалася ще й економічна криза, яка позбавила людей змоги купувати. Маючи невелику кількість грошей, вони змушені обирати, що купити, від чого відмовитися, на чому зекономити. З одного боку, є бажання міської влади позбавитися вуличної торгівлі, яка, безперечно, впливає і на вигляд міста. З іншого боку, не варто воювати з людьми, які бодай якось намагаються вижити, заробити ту копійчину. Первинно ринки – це місце, де селяни торгували сільгосппродукцією. На жаль, туди перекочували торговці промтоварами і перекупники, і це ускладнило торг селянам. На ринках нині нема великої змоги виживати, бо плата за місце немала. Звичайно, влада міста й області повинна була б вживати заходів, аби реалізовувати інвестиційні проекти, які б створили робочі місця… У Львові достатньо навчальних закладів, що готують фахівців, які могли б працювати в технічних галузях. Усі зробили ставку на те, що Львів – місто туризму й інновацій, і забули, що тут живуть люди, які мусять десь працювати. Ми у сфері тризму можемо зосередити не більше 50-60 тис. робочих місць, тож решта мусить працювати в інших галузях. Нині ця проблема стала державною, а держава мала би покращувати підприємницький клімат і змінювати законодавство. Також міська влада повинна вжити заходів. Щодо торгівлі сільгосппродукцією, то ті люди, які торгують на тротуарах, повинні мати достойну альтернативу, аби містяни могли придбати якісне, свіже, краще і в цивілізованих умовах. Якщо говорити про ринки, то там багато перекупників і монопольні ціни.

Всі світлини Марічки Ільїної.

Джерело: Львівська Пошта

Львів у новинах:

На львів'ян чекають одночасно спека та грози

Які ТРЦ з'являться у Львові найближчим часом

Схід і Захід з'єднає новий транспортний коридор (мапа)