Ондуляція, манікір та гумова рурка: як львів’янки зваблювали чоловіків сто років тому (фото)

Львів 1920–1930-ті рр. Попри непрості політичні і культурні обставини, життя у місті вирувало. Як і сьогодні, львівські панянки, окрім проблем, переймалися ще тим, як покращити свою зовнішність і завоювати інтерес сильної статі.

^{Модні аксесуари ("Нова Хата, 1926)}

Якщо всі спроби не давали очікуваного результату, то в хід ішли різні способи, навіть дуже оригінальні. Уявіть собі панянку із "ґумовою руркою" в роті, яку помпує чоловік або приятель повітрям. Винахідниця такого методу і по сумісництву дописувачка журналу "Нова Хата" обіцяла, що в міру того, як "входитиме воздух, вигладиться ваша шкіра, зникнуть зморшки й ви відзискаєте молодечий вигляд. Головне при цьому уважати на границю, до якої будете надуватися"… аби не луснути… Ця ж панночка запропонувала не менш цікавий спосіб пудрування личка, "згідно з усіми правилами воєнної штуки" – "починати вільним темпом", а "близько мети придати скорости" і "ніколи не оглядатися на своїх суперниць, як вони це роблять". Важко сказати, скільки панянок "спробували" ефективність таких чудернацьких методик, але більшість із них, безперечно, оцінили чудове почуття гумору їх авторки.

^{Реклама нафти для гігієни волосся фірми "Gliwar" ("Нова Хата", 1935)}

Львів’янок активно цікавили питання догляду за шкірою обличчя та рук, волоссям, а також коригування фігури та загального жіночого здоров’я. Львівські "косметички" (фахівці із косметики) пов’язували погану церу (колір лиця), пігментні плями, висипання насамперед із медичними проблемами і рекомендували своїм клієнткам розпочинати догляд за собою із відвідин лікаря. Велика увага приділялася доглядові за шкірою – панянкам рекомендували обов’язково на ніч гарно очищувати шкіру спеціальним кремом та вмиватися літньою водою, промокаючи обличчя рушником, спати з відчиненим вікном.

^{Реклама крему "Nivea" ("Нова Хата, 1935)}

Водночас львівські лікарі засобами преси намагалися побороти давні шкідливі тенденції у Галичині ­– вживання з косметичною метою "аршеніка" (миш’як), який приймався з метою надання фігурі округлих форм; "атропіни" (алкалоїд беладони), якою закапували очі для ефекту сяяння, однак з плином часу доводилося розплачуватися за це втратою зору; "окисненої води" (ймовірно, розчин марганцівки), якою промивали волосся, щоби надати золотистого відтінку, руйнуючи при цьому структуру волосин.

^{Магазин парфумерії у Львові ("Нова Хата, 1934)}

Серед найпоширеніших рецептів від львівських експертів краси: робити щодня масаж лиця, для цього взяти грудку крему (розміром з горошину) та упродовж кількох хвилин "легенько розтирати шкіру на чолі, коло очей, носа та над устами, в напрямі від середини на боки"; зморшки на лиці усувати "окладами з румянку"; проблему блискучого носа вирішувати натиранням на ніч "товстим кремом"; лице відсвіжувати вмиванням "студеною водою". Дієвим способом боротьби з "гусячими лапками" довкола очей вважалося делікатне обстукування "середніми пальцями рук довкола кожного ока, вживаючи товстого крему або оливи". Рекомендували використовувати зимні компреси, "тріпачки" на елястичних прутиках". У пізнішому віці українкам радили застосовувати метод "встрикування парафіни" (введення під шкіру розігрітого парафіну).

Щодо макіяжу, то його рекомендували вживати зрілим жінкам, і то ощадно, а молоді панянки взагалі малюватися не сміли. Аксіомою у міжвоєнний період було твердження, що культурна жінка підкреслить або зробить малопомітним щось одне, але "ніколи не нарушить характеру свого лиця і виразу його, цього дзеркала її духової індівідуальности".

^{Реклама Інститут косметичний "Слава" ("Нова Хата", 1932)}

У Львові діяли косметичні інститути: "Слава" (по вул. Оссолінських, 13), "Космео" (по вул. Миколая, 7), "Інститут краси Б. Тіль" (по вул. Домбровського, 8), косметичний кабінет "Distinction" (по вул. Коперника, 42а). До слова, власницею останнього була українська "косметичка" Стефанія Гаврисевич, яка згодом організувала у Львові також косметичну школу, оплата за курс становила 300 злотих. У цьому кабінеті надавалися такі послуги – лікування шкірних недуг, косметичні процедури (із відновлення клітин шкіри апаратом "Regenerateur", еластичні опаски під бороду і чоло), фарбування волосся і брів та макіяж. Міжвоєнна мода вимагала брів "як на шнурочку", тонких, гнучких і темних.

^{Реклама української пудри "Альое" у виконанні відомого художника Святослава Гординського ("Нова Хата", 1934)}

Косметичні засоби у закладах краси часто купувалися фабричні або виготовлялися за власними рецептами (наприклад, мигдалеве молочко, яке використовувалося для вмивання личка замість води). Креми поділялися на т.зв. "сухі" і "товсті", за основу мали віск і ланолін. "Сухі" креми вміщували мінеральний жир, спирт, желатин, боракс (борнонатрієва сіль), крохмаль і пахощі. Масні креми мали в середниках рослинні жири, часом овечі, їх використовували на ніч. Поширеними були також "гормонові" креми проти зморшок, виготовлені на меді за англійським рецептом.

Серед косметичних засобів, які були популярні у 20–30-х рр. ХХ ст. серед українських панянок – мило черемхове "Тлєн", косметичні вироби "Альое" (зубна паста і пудра), українська пудра "Меріда", креми "Nutritive" від фірми "Ravis" та відомий сучасним львів’янкам "Nivea", французький омолоджуючий крем і пудра "Lytiol", зволожувальний крем "Дельфа", "відмолоджуючий" крем "Hortiflor-Creme", засоби для виведеня веснянок "Бенінґіна" (крем, мило і пудра). Парфуми можна було придбати у спеціалізованих магазинах "Фаворі" (по вул. Рутовського, 10) та "Федера" (по вул. Сикстутській, 7).

^{Модерна зачіска з поділом з лівого боку, волосся ондульоване у великі хвилі ("Нова Хата, 1926)}

Модна хвиля з Європи принесла до Львова коротку стрижку, або як іронізували у той час, "фризуру еманципантки", що набувала все більшого поширення серед львівських модниць, однак не сприймалася галицьким загалом, особливо старшого покоління. Криком моди вважалося вкладання волосся хвильками, але з однією засадничою прикметою – "хвилі мусять бути плоскі, гладко вичесані – лискучі". Зробити гарну зачіску і ондулювати волосся (зробити завивку) можна було в першорядному українському "Фризієрському заведенню для пань та панів Теодора Кутковського" (по вул. Бляхарській,11). Аби волосся було здоровим і міцним, відомий львівський лікар Євген Дурделло рекомендував його "мити в мягкій воді і перетовщеним милом, не надто часто ондулювати, не ходити без капелюха на яркім сонці".

Із приходом в моду відкритих купальних костюмів і світлих панчіх львівських панянок почало цікавити питання "усунення небажаного поросту волосся" на лиці, "передраменах", руках і ногах. На той час у Львові існувало кілька способів вирішення цієї делікатної проблеми – механічний (покриття поверхні шкіри гарячою смолою і різке відривання застиглої поволоки від шкіри), хімічний (нанесення за допомогою хімічних середників на основі сірководню, який за кілька днів роз’їдав волосяний покрив), актинічний (призупинення заросту за допомогою рентгенівських променів) і електричний (введення тоненької голки на 3–4 мм у цибульку волосини і залишення на кілька хвилин під дією гальванічного струму, потім волосинка легко витягалася пінцетом). Останній вважався найоптимальнішим і найбезпечнішим. Ще вживалася "машинка для голення" для усування "надто буйного поросту на литках або під пахвами".

^{Зразки моделей нижньої білизни ("Нова Хата, 1926)}

Також порядна львівська панянка мала неодмінно мати порядну нижню білизну. В моді були "комбінації з білого або кольорового батисту з коронковими вставками", "станички з батисту", "штанці з кольорового батисту, прибрані мереживом". Білизна крокувала в ногу із забаганками моди. "Ми не вернемось ніколи до теплих барханових штанців, або обємистих "гальок" наших бабусь", – маніфестували львівські модниці.

Останнім акордом у довершенні яскравого образу галицьких панянок було модне вбрання. Бути у тренді їм допомагав журнал "Нова Хата", який публікував статті про останні тенденції моди. На зміну прямим кроям прийшли "фалдований" і "плісерований" низ, кльош, активно входили у вжиток практичні сукні (на щодень, прогулянку, спортивне заняття). Львівська мода вміло лавірувала між спортивним, романтичним і народним стилями і прямувала у бік спрощення крою та зменшення кількості оздоблень. Кожний сезон приносив нові яскраві тенденції моди – кольори, фактури, тканини і фасони. У Львові діяли численні кооперативи, робітні із пошиття одягу, фірми, які займалися продажем тканин та аксесуарів, магазини одягу та взуття, тож львівські красуні мали всі умови, аби відповідати модним віянням і любувати око прискіпливих львівських панів. Аби стильно виглядати, "треба мати тільки трохи смаку, доброї волі і терпеливости, – писала "Нова Хата" на початку 1930-х рр.

Джерело: photo-lviv.in.ua. 

Читайте також: 

Невідомий Львів: як розважалися наші бабусі й дідусі (фото)

Невідомий Львів: яка кав’ярня з’явилась у місті першою (фото)

Будинок вчених: віденське необарокко в центрі Львова