Люди міста: все, що ви хотіли знати про ютуб-блогера Львів Депо

Ютуб-блогер Львів Депо – людина, яка знає про Львів і Трускавець усе, ну, або ж майже все... На його каналі є понад 6 тисяч відео, більшість із яких присвячені прогулянкам містом Лева і бальнеологічним курортом. Його ногами пройдено тисячі кілометрів культурною столицею, оздоровницею та їхніми околицями, а босоніжки цього ютубера вже стали мемом. У наших статтях про подорожі ми часто використовуємо відеоматеріали з ютуб-каналу Львів Депо, а після неодноразових прохань читачів більше розповісти про цього блогера, таки вирішили це зробити.

Про босоніжки і кнопочний Nokia

З популярним ютубером із понад 40 тисячами підписників ми «розвіртуалилися» у Трускавці одразу після фанзустрічі зі співаком Павлом Зібровим (є на курорті така традиція, коли зірки естради незадовго до концерту приходять під афіші до бювету, аби зустрітися там з шанувальниками). Хоча народного артиста України знімали на телефони з пів сотні відпочивальників, але Львів Депо серед них ми впізнали якось одразу. Коли ж після закінчення виступу утворилося дві черги: одна – на фотосесію з вусанем, друга – аби потиснути руку молодому чоловікові у кепці, ми зрозуміли, – це він! 

Знайомимося, і аби остаточно переконатися, просимо показати кнопочний Nokia (телефон Nokia 1200 – один із символів ютубера, який регулярно з’являється у його відео). Такі зараз хіба що в музеї можна побачити.

Босоніжки і кнопочний Nokia. Фото: lviv.vgorode.ua.

– Так, дуже цінний експонат, – блогер крутить у руках ретро гаджет, – 20 років роботи, батарея тримає п’ять діб, ловить мережу там, де ніщо не ловить. Побував у 20 країнах, пережив десятки падінь, одне утоплення.

– Босоніжкам, які ми часто бачимо у кадрі, теж 20 років?

– На жаль, ні. Хоча я був би не проти. Взуття з таким активним способом життя, як у мене, і з такими дорогами, як в Трускавці, дуже швидко зношується. Знайомі якось порекомендували придбати трекінгові босоніжки відомого американського бренду. Взяв, ледве відходив сезон – розлізлися. За це літо зносив вже три пари… А взагалі я в босоніжках ходжу мінімум з квітня до жовтня.

– Чому «Львів Депо»?

– Навіть «Океан Ельзи» так ніколи не розповів чесно, чому гурт так називається [сміється]. Розкажу вам ту версію, яку зазвичай озвучую: ми багато подорожуємо, але де би не були – завжди повертаємося у рідний Львів, як скажімо потяги (яких у нас на каналі є багато), чи трамваї в депо. Львів – це наше депо. Так і виникла назва.

– Скільки людей працює над ютуб-каналом?

– Це секрет [сміється].

Про відсутність монтажу і відчуття присутності

– Як ви почали знімати?

– Фотографуванням я захоплююся вже більше 20 років. Відео знімаю теж досить давно. Відеопрогулянки в плюс-мінус такому форматі, як зараз виходять на каналі, вперше почав робити під час пандемії. Пригадую, вийшов тоді в центр прогулятися і жахнувся: бювет не працює, вокзал, ринок, магазини, кафе, ресторани, перукарні – все зачинено, ніде ні душі. Таким безлюдним Трускавець я ще не бачив, дістав телефон, зняв відео, завантажив. Люди оцінили, поставили вподобайки, почали коментувати, просити зняти й інші вулиці. Я зняв ще і – почалося... Мені й досі цікаво, як глядачі знаходили ті перші відео?! Підписників тоді було менше сотні, але пам’ятаю – заливаю відео, а за півгодини вже є понад сто переглядів.

Ті два роки, коли в світі вирувала пандемія коронавірусу, коли ніхто нікуди не їздив, наш канал був для шанувальників Трускавця і Львова ковтком свіжого повітря. Це був своєрідний майданчик, де люди, які не могли приїхати, спілкувалися, ділилися спогадами про відпочинок і планами на майбутнє. Теж саме й зараз. Коли багато трускавчан і львів’ян виїхали за кордон, канал Львів Депо – єдина можливість побачити, як там вдома.

Ще одна велика частина наших глядачів – іноземці. Зараз вони бояться їхати в Україну через війну, але їм цікаво знати, як ми живемо. Ми ж єдині, хто висвітлює культурне життя Трускавця, курортні новини, туристичні принади околиці. Щодня мені пишуть подяки за роботу і це дуже надихає.

– В своїх відео ви принципово не використовуєте монтажу, про що постійно наголошуєте. Чому? 

– Всі локації, які я знімаю гарні, вони не потребують прикрас чи спецефектів. Максимум – легка музика. Людям подобаються мої роботи у форматі відеопрогулянок, кажуть, що коли дивляться, то виникає відчуття присутності.

Іноді в коментарях глядачі пишуть, що настільки відчувають реальність, що відвертаються від велосипедиста, який мчить на зустріч, або відхиляються, коли я струшую сніг на камеру.

Коли тільки починав знімати, то навіть нічого не говорив, щоб можна було «почути» місто. Але в коментарях постійно писали «Чому мовчите?», «Не мовчіть!». І я заговорив! Так заговорив, що мене тепер важко зупинити. Глядачам подобається. А мені подобається, що їм подобається. Я дарую людям емоції!  

– Але, мабуть, не всім подобається те, що ви робите? Особливо зараз, під час війни, коли люди хворіють на «шпигуноманію»…

– Ми працюємо винятково в рамках українського законодавства. Не знімаємо «прильоти» і стратегічні об’єкти, які заборонено знімати, не ведемо стріми, що зараз є забороненим, не знімаємо прихованою камерою, як деякі інші блогери… Знімаємо лише у публічних місцях і завжди відкрито.

– До речі, на відміну від інших блогерів, які демонструють лише принади Трускавця, ви у своїх відео показуєте й недоліки курорту. Припускаю, мерії це не дуже подобається…

– Це наш внесок у розвиток міста, в якому ми живемо. Так, ми ніяк не можемо вплинути на забудову висотками історичного центру, але вирішити дрібні житлово-комунальні питання вдавалося вже не раз. Трускавцю дуже бракує такої організації як «Гаряча лінія міста», як, до прикладу, у Львові, куди б можна було поскаржитися на відсутність вуличного освітлення, поламану лавочку, чи мертву лисицю на алейці в парку… Але після виходу відео на каналі проблема, як правило, швидко ліквідовувалася. Так, нам вдалося українізувати дискотеки в «Кришталевому палаці», припинити гульбище в «Шайбі» на День пам’яті жертв голодоморів, не раз ми «косили» траву в парку, «вкручували» лампочки, чистили сніг, нам вдалося звернути увагу мерії на плачевний стан «Едварда»…

Я знаю, що наші відео регулярно дивляться чиновники не лише в Трускавці, а й ще в кількох містах, які ми показуємо. І наші відео справді допомагають вирішувати питання.  Вважаю, що кожен має бути соціальноактивним, і не лише в фейсбуці, чи в себе на кухні.

Як впізнати

– Чому ви не показуєте себе?

– Бо маю багато чого цікавішого для показу! Львів Депо – це не влог, це канал про те, як живуть міста та села України… Це щось нове для ютубу – «живе кіно», де кожен може стати героєм фільму, де ніхто не знає, що буде далі. У нас немає сценарію, але є ідея, тому глядачу цікаво. У планах, коли наберемо мільйон підписників і отримаємо «золоту кнопку» ютубу почати знімати відео про себе і своє життя [сміється].

– Як же вас впізнають підписники на вулиці?

– Я сам дивуюся «як»?! [сміється]. Кілька років тому на автостанції в Трускавці у маршрутці до Моршина, після моїх слів до водія «Коли рушаємо?», до мене звернулася пасажирка: «Ви – Львів Депо?! Я вас по голосу впізнала!». Тоді я ще не був таким популярним, як зараз, тому, чесно кажучи, навіть зніяковів трохи. Як потім розповіла мені пані Тамара з Дніпра, вона мала перелом обох ніг і тривалий час була прикута до ліжка. Рідні, щоб хоч якось розрадити її, знайшли мій канал і порадили дивитися відео з Трускавця. Мовляв, тримайся, дивись, займайся – одужаєш і поїдеш! І от вона в Трускавці, з паличкою, але ходить, ба, більше – їде в Моршин погуляти, і дуже хотіла зустріти мене, аби подякувати. Ця історія мене розчулила.

– Справді, до сліз… А які ще цікаві випадки траплялися?

– Загалом під час зйомок люди часто підходять, знайомляться, тиснуть руку, запрошують на зйомки у свої міста і села, передають привіт рідним. Я не думав, що стільки людей хоче потрапити на відео! Кажуть, що це – найкращий «сувенір» з Трускавця. Хтось навіть підмітив, якщо знятися в нашому «кіно», побачити себе на відео і загадати бажання – воно неодмінно здійсниться. Дехто з підписників каже, що впізнати мене для них, як гра. Люди цільово гуляють містом, щоб побачити, який же вигляд має Львів Депо. Я ж підігрую – показую босоніжки та телефон. Впевнений, для уважних цього достатньо.

Дуже надихає, коли приїжджають глядачі, які раніше ніколи тут не були, які просто щодня дивилися наші відеопрогулянки, їм сподобалося і вони приїхали. Відчуття, що ми «магнітом» притягуємо людей у Трускавець, не порівняти ні з чим!

– На мою думку, Трускавецька міська рада мала би бути вам дуже вдячна за ту промоцію міста, яку ви робите.

– Так, я теж думаю, що мала би.

Де зустріти

– Завдяки каналу ми знайшли багато однодумців – людей, які люблять подорожувати. Не просто лежати в джакузі, чи біля басейну, а готові пертися бездоріжжям, аби послухати шум водоспаду, чи щоб випити кави на вершині гори, – розповідає популярний ютуб-блогер. – У Трускавці ми фільмуємо не тільки курорт, а й цікаві локації поруч. Цим, зокрема, завдячуємо нашим підписникам Дімці Ісаєву та Олегу Р. Завдяки таким друзям ми, та й усі наші 40 тисяч глядачів, побували на озері Синевир, бачили Карпатське море, водоспади Кам’янка, Сопіт і Лазний, вітряки в Зимівках, оглядові вежі в Недільній і на Цюхові. Дімка Ісаєв переїхав через перевал із Сукіля в Кам’янку, це відео є в нас на каналі. А Олег Р. виїхав на гору Високий Верх у Карпатах (відео спуску скоро буде). Місцеві гіди стверджували, що ніхто з немісцевих цього не робив.

Також нас регулярно підтримують Володя Вакулик зі США, Іван Гончар із Канади, Саша з Білої Церкви, Оксана Мазур з Італії, Панна Марципанна з Києва, Ліда Дуда, Олександр Тарабанов, Дмитро Будько, Сергій Правосуд, Pepe The Frog і багато інших. Хтось це робить анонімно, як пані Орися, яка підійшла біля бювету, або пані Наталя з Чернівців.

– То де, все ж таки, найчастіше можна з вами зустрітися?

– Та будь-де… Але мабуть найпростіше це можна зробити на анонсах концертів перед бюветом.

Про допомогу ЗСУ

– Майже всі блогери та артисти зараз публічно збирають гроші на допомогу ЗСУ. Чому ви цього не робите?

– Вважаю, чим більше посередників – тим менше грошей доходить за адресою. Я переказував і переказую гроші безпосередньо на рахунок ЗСУ, і майже у кожному своєму відео закликаю донатити на прямий рахунок – так найнадійніше. Знаю, що багато з наших глядачів регулярно допомагають армії.

А ще буває, що вдається допомогти ЗСУ навіть не підозрюючи того. Нещодавно спілкувався з підписником з півдня України паном Сергієм і він розповів один дуже цікавий випадок. На жаль, не маю права озвучувати всі деталі і свою роль. З того що можна говорити: почалося все з того, що пан Сергій дивився відео у нас на каналі, а завершилося вдалою операцією наших військових на півдні країни.

– Чи є місце в Трускавці, де ви ще не знімали?

– Ні, таких місць вже давно немає [сміється].

– А з яких міст на каналі ще є відео?

– У першу чергу – це Львів і Трускавець. З цих двох міст у нас тисячі відео. Не тільки центр і туристичні місця, а й інші вулиці. Також є багато відео з курортів Львівщини – Східниця, Моршин і Славсько. Є на каналі Дрогобич, Борислав, Самбір, Сколе, Стрий. До речі, з Дрогобича є майже всі головні вулиці, це місто ми фактично усе пройшли пішки.

Дуже приємно читати подяки, від  користувачів, які не були в місті, скажімо, з 60-х років минулого століття і вражені тим, що побачили у нас на відео. Або читати спогади людей про те, як було тут 50 років тому.

Також на каналі є Тернопіль, Ужгород, Хмельницький, Івано-Франківськ, Яремче. Відео посортовані у списки відтворення  за містами і роками. Також їх зручно шукати на гуглі за ключовими словами, якими знову ж таки є назви міст і вулиць, роки і назви подій.

Про плани на майбутнє

– Де ви хотіли б познімати в Україні?

– Я багато їздив нашою країною, але ще навіть не в усіх обласних центрах був. Хочу виправитися. Після Перемоги дуже хотілося б зняти відеопрогулянки в Донецьку, Луганську і у Криму.

Додавайтеся у Viber і підписуйтеся на нас в Instagram. Обговорити цю новину можна на нашій сторінці у Facebook.