Як живе унікальне місто Моршин: фото і відео з «зеленої плями» у «червоній» зоні

Моршин – місто з колективним імунітетом від короновірусу, експеримет, яким пишається МОЗ – тут вакциновано 75% дорослого населення, немає жодного госпіталізованого, а головне – це єдиний населений пункт у «червоній» Львівській області, де встановлено зелену карантинну зону.

У перший день посилення карантинних обмежень, у суботу, 30 жовтня VG Львів поїхав до Моршина, аби побачити і розповісти читачам про те, як живе місто, про яке нині говорить уся Україна.

Місто без обмежень 

Бальнеологічний курорт Моршин розташований майже на межі Львівської та Івано-Франківської областей. Остання нині теж належить до «червоної» зони. Втім, у Моршині, за рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, з 30 жовтня не введено жодних суттєвих обмежень.

«Зелена пляма» у «червоній» зоні: як живе унікальне місто Моршин. Фото: Юрій Богун.

Як пояснив прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, у цей момент у Моршині є лише 22 хворих на коронавірус, восьмеро з яких вакциновані, але жоден із них не перебуває в лікарні.

Шмигаль запевнив, якщо 70% населення України буде вакциновано, то зникне необхідність запроваджувати протиепідемічні обмеження.

Здавалося б це  –  рай! Унікальне українське місто, оточене лісами, де вакциновано 100% персоналу санаторіїв, де вільно можуть працювати ринки, торгові центри, кінотеатри, ресторани та кав’ярні, а гості – відвідувати їх без пред’явлення Сovid-сертифікатів, нині мало б «тріщати» від охочих подихати свіжим карпатським повітрям не крізь маску…

«Де люди? Галю, де люди?»

На станцію «Моршин» потягом №807П «Ківерці-Коломия», прибуває лише одна пасажирка. Таксистів і жінок, які зустрічають туристів із вигуками «таксі!» та «квартири, кімнати, лікування!» немає взагалі. Самотня жінка швидко переходить перон і зникає у центральній частині міста.

Моршин – місто із населенням близько 5 тисяч осіб – дуже компактне. Залізничний вокзал, центр, джерела, бювет, санаторії, парк – все розташовано в одному місці, де й вирує курортне життя. Ну, чи то пак, мало б вирувати...

Незважаючи на відсутність карантинних обмежень і прекрасну погоду (+19° і сонячно) людей на курорті небагато. Представники туристичних фірм, обмахуючи себе рекламними проспектами, приймають сонячні ванни, мляво запрошуючи на екскурсії поодиноких перехожих. Біля бювету та всередині приміщення не більше двадцяти людей (разом із працівниками). 

«Зелена пляма» у «червоній» зоні: як живе унікальне місто Моршин. Фото: Юрій Богун.

«Зелена пляма» у «червоній» зоні: як живе унікальне місто Моршин. Фото: Юрій Богун.

Неподалік «грибків», де зазвичай відпочивальники ховаються від дощу, кілька бабусь на цератах розклали свій товар. Бринза, трав’яні чаї, яблука, шапки, светри, резинові чоботи, старі книги...

«Де люди? Галю, де люди? Ти хоч щось сьогодні продала?» – запитує продавчиня чаїв у колеги, яка продає в’язані шпицями речі.  У відповідь їй співрозмовниця заперечно хитає головою... «І я ні», – констатує травниця.

«Зелена пляма» у «червоній» зоні: як живе унікальне місто Моршин. Фото: Юрій Богун.

«Зелена пляма» у «червоній» зоні: як живе унікальне місто Моршин. Фото: Юрій Богун.

Нудьгує, розморений жовтневою спекою та відсутністю покупців, і продавець виробів із дерева.

«Три ложки, дошка і бита – це все, що я до обіду продав. А з цим всім (махає рукою на свій товар – примітка автора) мені що робити? Згребти на купу і кинути на неї сірника?».

«Зелена пляма» у «червоній» зоні: як живе унікальне місто Моршин. Фото: Юрій Богун.

«Зелена пляма» у «червоній» зоні: як живе унікальне місто Моршин. Фото: Юрій Богун.

На території одного з санаторіїв працівниці оздоровниці – жіночки у барвистих фартушках і туристки у спортивних костюмах оточили чоловіка з розкладним столиком, на який безладно висипана гора рукавичок.

«Позбавте мене цього всього, позбавте! Забирайте все! Два роки, два роки, як немає людей через цей карантин... Я закрив усі свої магазини в Моршині. У мене ще кілька мішків цього добра. Беріть! Міряйте! – Голосно журиться продавець. Свій скорботний монолог він перериває на те, аби дати решту, а тоді продовжує у тому ж дусі. – Беріть собі, сестрам, колежанкам, чоловікам, коханцям... Все по 40 гривень. Скажіть, хіба це гроші? Ну, скажіть? Та я за пачку цигарок більше даю!».

Кав'ярні й літні тераси на центральній вулиці Моршина – Івана Франка теж майже порожні. Здавалося б, погода прекрасна, пий каву, їж еклери, насолоджуйся «золотою» осінню та безтурботністю «зеленої» зони, але відвідувачів мало.

Черги за безкоштовною водою

Найбільше людей у Моршині – в парку. Здебільшого це сім'ї або матусі з дітьми. Сидять на лавочках, прогулюються алейками, фотографуються у жовтому листі, годують вуличних котів (останніх тут живе дуже багато, здається, що навіть більше, ніж нині є відпочивальників). Також людно біля супермаркета, а ще – біля джерел, де можна безкоштовна набрати води (у бюветі вода платна – 50 гривень за літр – примітка автора).

«Зелена пляма» у «червоній» зоні: як живе унікальне місто Моршин. Фото: Юрій Богун.

Продавчиня пляшок і бутлів, яка має торгову точку біля джерела з безкоштовною водою – одна з небагатьох у малолюдному нині Моршині, хто до обіду спекався хоч трохи товару. Діставши з фартушка гроші, жінка, мружачись на сонці, перераховує свій суботній виторг. Хоч щось.