У Фінляндії російського неонациста засудили до довічного ув'язнення за воєнні злочини в Україні - фото: 24tv.ua
Окружний суд Гельсінкі виніс вирок одному з лідерів неонацистського угруповання "Русич" Яну Петровському (відомому також як Воїслав Торден), призначивши йому довічне позбавлення волі за чотири воєнні злочини, скоєні на сході України у 2014 році.
Ян Петровський, уродженець Іркутська, є одним з лідерів неонацистського угруповання "Русич", яке діяло на сході України під час конфлікту 2014-2015 років. Це угруповання відоме своєю жорстокістю щодо українських військовополонених, зокрема, випадками катувань та вбивств полонених.
Прокуратура Фінляндії висунула Петровському обвинувачення у п'яти воєнних злочинах, скоєних на сході України у 2014 році. Однак суд відхилив одне з обвинувачень, визнавши його винним у чотирьох злочинах, пише фінське видання yle.fi.
Під час судового процесу Петровський заперечував свою провину, стверджуючи, що не брав участі у бойових діях, а лише знімав пропагандистські ролики.
У 2016 році українські правоохоронці повідомили Петровському про підозру за фактом участі у терористичній організації. Після його затримання у Фінляндії в липні 2023 року Україна звернулася з проханням про його екстрадицію. Однак Верховний суд Фінляндії відмовив у екстрадиції через побоювання щодо неналежних умов утримання в українських в'язницях.
Незважаючи на це, українська сторона активно співпрацювала з фінськими правоохоронними органами, надаючи необхідні матеріали та сприяючи у збиранні доказів.
Цей вирок є важливим прецедентом у міжнародній практиці притягнення до відповідальності осіб, причетних до воєнних злочинів. Він демонструє, що навіть за відсутності можливості екстрадиції, злочинці можуть бути притягнуті до відповідальності в інших країнах. Це підкреслює важливість міжнародної співпраці у сфері правосуддя та забезпечення справедливості для жертв воєнних злочинів.
Для громадян України це рішення є свідченням того, що міжнародна спільнота визнає та реагує на злочини, скоєні під час конфлікту на сході країни. Це може сприяти зміцненню довіри до міжнародних інституцій та підвищенню впевненості у тому, що винні у злочинах проти людяності не залишаться безкарними.
Крім того, цей випадок підкреслює важливість документування та розслідування воєнних злочинів, щоб забезпечити можливість притягнення винних до відповідальності у майбутньому, незалежно від їхнього місцезнаходження.