Невідомий Львів: цікава історія львівської бруківки

Про неї згадували поети у своїх віршах, а письменники – у творах, митці змальовували її у своїх картинах, а фотографи цього та минулого століття – шукали найкращий ракурс для знимкування…  Це щось таке без чого Львів не був би Львовом і в цьому переконані всі його мешканці – це львівська бруківка.

“У Львові вже у 1452 р. Ринок і головніші вулиці були бруковані” – виявляється це була перша відома нам згадка про львівську бруківку. І залишена вона у хроніці губернатора Львова – Бартоломея Зіморовича. Цікаво, що виготовленням та укладанням бруківки займався не будь-хто,  для цього існувала навіть окрема професія – т. зв. брукарі, яких “місто утримувало, щорічно оплачуючи їхню роботу”.

 ^{Екземпляри старої львівської бруківки та циферблат, де жартівливо вказується кількість всієї львівської бруківки. (Дім Легенд). Фото: Наталія Данилів}

Жителі міста Львова (особливо у центральній частині), вийшовши зі свого помешкання, мали потрапляти на зручні та комфортні дороги. Для цього, з міської скарбниці постійно виділялися кошти для “впорядкування площ, тротуарів, доріг”. Львів’яни, звичайно були задоволені міською владою, яка постійно вдосконалювала зовнішній вигляд місцевості, а гості міста – приємно здивовані.

 ^{“Львівська бруківка” – автор картини Сергій Павлов “Церква св. Миколая” – автор картини Юрій Химич}

Не дивно, що площа Ринок стала першою територією, на якій було покладено бруківку, тут ще й відбувалися корисні для суспільства експерименти:  “Навколо Ринку перед будинками іде тротуар, гладко викладений тесаним камінням. Він такий широкий, що можуть іти чотири особи разом або дві пари назустріч одна одній”.

 ^{Площа Фердинанда (суч. Міцкевича) на фрагменті літографії Августа Гаттона 1847 р. та вулиця Карла Людвига (тепер – проспект Свободи). Листівка початку 1900 років}

Стара бруківка гріє ніжно,

Слова з фонтану воду п’ють,

Різець років, неначе Пінзель,

У камені шукає суть.

Кузан В.

Процес укладання бруківки був довготривалий, проте цікавий: спочатку потрібно було видобути натуральний камінь, для цього – місто використовувало найкращі каменоломні. Потім шматки каменю обтесували до спеціальної форми, і цією ювелірною роботою займалися лише досвідчені майстри, котрі вміло оперували молотком та теслом.  Проте, варто зазначити, що вулиці міста Львова, свого часу, були вимощені не тільки кам’яною, але й дерев’яною бруківкою. Побачити її можна було у тих місцях: “де гуркіт возів та цокіт копит могли заважати працювати львівській еліті”, а також під вікнами міських багатіїв, котрі могли собі дозволити придбати дерев’яну бруківку, яка була значно дорожча за кам’яну.

Левеня – воно ж дитина,

Хоче гратись, пустувати

І зубами гризти ґрати.

І бруківкою кидатись.

Людкевич М.

Виготовлення дерев’яної бруківки теж було своєрідним мистецтвом. Для цього використовували міцну та несхильну до гниття деревину – сосну. Бруки найчастіше виготовляли прямокутної форми і викладали на піскову основу, щоб вона протрималась якнайдовше, крім того, проміжки між плитками заливали смолою, щоб цеглини не набирали води.

 ^{Дерев’яна бруківка, яку можна побачити і сьогодні (вхід до Глинянської брами) та дерев’яна бруківка у проході Глинянської брами. Фото: Наталія Данилів}

Завдяки давнім записам дізнаємось, що дерев’яною бруківкою було вимощено територію попід стінами Галицького сейму (тепер – Львівський Національний університет імені Івана Франка) та на вулиці М. Грушевського – де, на той час, знаходився головний корпус університету. Крім згадуваних місць, були ще й інші, наприклад, дерев’яну бруківку у проході Глинянських воріт можна побачити і до сьогоднішніх днів.

Джерело: photo-lviv.in.ua.

Читайте також: 

Невідомий Львів: "Совіцький" дворик

Невідомий Львів: "Фабрика повидла" на Жовківській рогатці

Невідомий Львів: Палац гіпсових королів